Апостол Данило Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дани́ло Па́влович Апо́стол (4(14)12.1654, Велики Сорочинцi — †17(28).1.1734) — визначний український військовий і державний діяч кін. 17 — 1 пол. 18 ст., гетьман Лівобережної України в 1727—1734 рр.
Зміст |
[ред.] Рання бiографiя
Д. Апостол народився в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Походив з козацько-старшинського роду Апостолів, який мав молдавське боярське походження. Будучи полковником миргородським (1683—1727), брав участь у походах проти турків і татар. Здобував фортеці Кизи-Кермен і Очаків.
[ред.] Самовизначення пiд час Пiвнiчної вiйнi
У Північної війни Росiї 1700-21 визначився в боях під Ерестофером в Лівонії (1701) та в битві під Варшавою (1705).
Д. Апостол був прихильником незалежницької політики гетьмана І. Мазепи та одним з активних учасників вироблення положень українсько-шведського союзу. 25.10.1708 разом з українськими полками приєднався до шведської армії. Проте в листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні, перейшов на бік Петра I.
[ред.] Подальша служба та боротьба за українську волю
У 1722 р. Д.Апостол на чолі козацьких частин (10 тис. чол.) брав участь у складі російської армії у поході проти Персії.
Ставши одним з найближчих співробітників наказного гетьмана П. Полуботка, разом із значною частиною генеральної старшини виступав проти обмеження державних прав України Малоросійською колегією. Став ініціатором вироблення Коломацьких петицій 1723. Опозиційна діяльність української старшини щодо російської політики в Україні привела до арешту наприкінці 1723 р. П. Полуботка, А., Я. Лизогуба, В. Журавського, Д. Володковського та цілого ряду інших старшин за наказом Петра І і ув'язнення їх в Петропавловській фортеці.
[ред.] Обрання на посаду гетьмана
Пiсля смерти Петра I у сiчнi 1725 р. Д.Апостол був звільнений на початку 1725.
Влітку 1727 уряд Петра II, зважаючи на зростаючу напруженість російсько-турецьких відносин і підготовку нової війни, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Цар ліквідував Першу Малоросійську Колегію і дозволив обрати нового гетьмана.
1.10.1727 на генеральній раді у м. Глухові А. було обрано гетьманом. У 1728 р. новообраний гетьман їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав т. зв. «Рішительні пункти» 1728, які, ставши своєрідною конституцією Гетьманщини, значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.
[ред.] Основнi напрямки полiтики гетьмана
Зважаючи на реальні обставини, А. взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини:
- У 1729-31 рр. було проведено т. зв. Генеральне слідство про маєтності. Під час проведення дослідження на основі документів і повідомлень старших людей було визначено і повернуто в державне користування рангові (державні землі, які були безпідставно захоплені в приватне володіння).
- Було проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які складали 144 тис. крб.
- Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату П.Полуботком; в 1730 видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах.
- Вистоювались інтереси української торгівлі у руслi вимаганнь від росiйського уряду зміни дискримінаційної торговельної системи, запровадженої ще Петром I. На початку 1728 р. Д.Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та ін.
- Незважаючи на опір московського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників.
- Значно було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації. Їм було заборонено купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росiян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести.
Спасо-Преображенська церква у с. Великі Сорочинцi, XVIII ст. — родова усипальниця Апостолiв - Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернути запорожці, які з 1708 р. були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 р. Нової Січі на р. Підпільній.
Данило Петрович Апостол помер і похований у с. Сорочинцях (тепер Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської обл.) у зведеній за його кошти церкві Преображення Господнього.
[ред.] Пiдсумок
Гетьманування Данили Апостола було спрямоване на захист державних прав українського народу та боротьбу з російським впливом на Україну, чим йому вдалося тимчасово стримати процес повної інтеграції Гетьманщини в структуру Російської імперії.
18.08.2006 Президент України Віктор Ющенко відкрив пам'ятник гетьману у селі Великі Сорочинці. Пам'ятник Данилу Апостолу стоїть поруч з церквою Преображення Господнього, де поховано гетьмана. Пам'ятник являє собою бюст гетьмана, поруч з яким знаходяться козацькі фляга, бандура та інші речі.
УРЕ:
АПОСТОЛ Данило Павлович (1654—1734) -миргородський полковник [1683—1727], гетьман Лівобережної України [1727—34], один з визначних діячів укр. козацької старшини кін. 17 — поч. 18 ст. Походив із значного укр. старшинського роду великих землевласників Апостолів, які майже 80 років (1659—1736) тримали в своїх руках полковницький уряд у Миргородському полку (Павло, Данило, Павло Апостоли). А. був талановитим військовим керівником. Брав участь у походах проти турків і татар в кін. 17 — на початку 18 ст. У Північній війні відзначився в битві під Ерестфером (1701), Варшавою (1705). А. належав до укр. старшини, яка твердо трималася союзу з Росією. В 1708 у війні з Швецією зрадник І. Мазепа силою примусив А. приєднатися до Карла XII, але через три тижні А. повернувся в рос. армію і очолив козацькі полки в боротьбі проти швед, загарбників Пізніше брав участь у перс, поході 1722. Популярність А. серед укр. старшини і вірність Росії сприяли тому, що з відновленням гетьманства 1727 його обрано гетьманом Лівобережної України. Проте влада гетьмана була обмежена.
Літ.: Історія Української РСР, т. 1. К., 1955; Шутой В. Народна війна в Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. К., 1951; Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т, 1. К., 1908.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К. 1959:
- Модзалевский В. Л. Малороссийский родословвик, т. 1, А—Д. К., 1908.
