Атмосферний тиск
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Атмосфе́рний тиск — тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, що на ній розташовані.
Атмосферний тиск падає з висотою, оскільки він створюється лише шаром атмосфери, що хнаходиться вище, залежність P(h) описується т. зв. барометричною формулою.
Нормальним атмосферним тиском називають тиск в 760 мм рт. ст. (101 325 па) (на рівні моря й географічній широті 45°). Відзначено коливання атмосферного тиску (на рівні моря) у межах 684 - 809 мм рт.ст. Коливання тиску відповідають приходу циклонів й антициклонів, відповідно.
Ідею про існування атмосферного тиску вперше висловив Торрічеллі в 1644 році, і виміряв його величину за допомогою водяного барометру.
На земній поверхні атмосферний тиск змінюється від місця до місця та у часі. Особливо важливі неперіодичні зміни атмосферного тиску, пов'язані з виникненням, розвитком і руйнуванням повільно рухомих областей високого тиску - антициклонів і відносно швидко рухомих величезних вихрів - циклонів, у яких панує знижений тиск, що визначає погоду.
Барометричний тиск (рос. барометрическое давление, англ. barometric (atmospheric) pressure; нім. barometrischer Druck m) – те ж саме, що й абсолютний атмосферний тиск.
- Джерело: Велика радянська енциклопедія
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
