Ахієзер Олександр Ілліч
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олекса́ндр Іллі́ч Ахіє́зер (1911, Чериков, Білорусь — 4 травня 2000) — український фізик, академік НАНУ (з 1964).
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився в м. Черикові Могильовської області в Білорусії. В 1934 закінчив Київський політехнічний інститут; наукову роботу розпочав 1934 у Харківському фізико-технічному інституті.
З 1941 — професор Харківського університету.
[ред.] Наукові зацікавлення
Основні напрями наукової діяльності Олександра Ахієзера: дослідження атомного ядра, прискорювачів заряджених частинок, плазми, квантова теорія поля, квантова теорія кінетичних процесів. Він одержав важливі результати в теорії лінійних прискорювачів, взаємодії холодних нейтронів з кристалами, дифракційної взаємодії дейтронів з ядрами атомів.
[ред.] Праці
Олександр Ілліч — співавтор двох монографій: з теорії ядра та з квантової електродинаміки. Наукові праці в галузі ядерної фізики, фізики плазми, фізики елементарних частинок, фізики твердого тіла, квантової електродинаміки.
[ред.] Твори
- Квантовая электродинамика. М., 1953 [в співавт. з В. Б. Берестецьким];
- Некоторые вопросы теории ядра. М., 1950 [в співавт. з І. Я. Померанчуком].
