Багмут Іван Андріанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іва́н Адріа́нович Ба́гмут (7 червня 1903, Бабайківка — †20 серпня 1975) — український письменник, родом з Катеринославшини.

Іван Багмут народився в селі Бабайківка Новомосковського повіту Катеринославської губернії (тепер Царичанського району) 7 червня 1903 року. Батько його був вчителем і намагався дати синові добру освіту.

Навчався Іван спершу у Новомосковській чоловічій ґімназії, продовжував освіту в учительській семінарії, яку закінчив у 1921 році. Деякий час він вчителював у рідному селі, а згодом переїхав до Харкова. Тут І. Багмут працював інспектором Народного комісаріату освіти УРСР, став редактором відділу юнацької літератури у Державному видавництві України, літредактором художнього відділу Всеукраїнської радіоуправи, референтом в РАТАУ. В Харкові він продовжував навчання в сільськогосподарському інституті.

Наприкінці 20-х років Іван Багмут багато подорожував.

[ред.] Перші публікації

Наслідком подорожей стали публікації в харківських газетах та журналах, а скоро з'явились і книги: “Подорож до Небесних гір”, “Преріями та джунглями Біробіджана”, “Вибухи на півночі” та низка інших.

[ред.] Літературна діяльність

Іван Багмут був членом літературних організацій “Молодняк” та “Політфронт”, але його літературна діяльність перервалася влітку 1935 року.

[ред.] Заслання і міжвоєнні роки

За контрреволюційну діяльність письменника засудили на шість років позбавлення волі та заслали до виправно-трудових таборів в Комі АРСР, де він працював геологом у пошуковій партії, яка обслуговувала будівництво Печорської залізниці. Звільнився письменник напередодні війни, деякий час працював там же вільнонайманим, а з початком воєнних дій пішов добровольцем на фронт. І. Бахмут був розвідником на Воронезькому фронті, в лютому 1943 року письменник був тяжко поранений і після лікування в лютому 1944 повернувся до Харкова.

Після повернення до Харкова, письменник поновив літературну діяльністю, видав збірки оповідань.

[ред.] Твори

“Гарячі джерела”,
“Оповідання”,
“Шматок пирога”,
“Злидні”,
“Знак на стіні”.

Авторові належить ряд повістей, п'єси.

[ред.] Відзнаки і реабілітація

За літературну творчість у 1973 Іван Багмут був удостоєний премії імені Лесі Українки. Цього ж року харківський суд переглянув його справу і скасував попередній вирок за відсутністю складу злочину. Письменник отримав реабілітацію, але жити йому залишалось недовго.

20 серпня 1975 року він помер.

[ред.] Література

Багмут І. Записки солдата: Повісті, оповідання, нариси. — К.: Дніпро. 1975. — 503 с.
Багмут И. А. Записки солдата: Повести и рассказы. — М.: Сов. Писатель, 1985. — 494 с., портр.
Багмут І. Гострити зброю: [Інтерв’ю в передденьV з’їзду письменників України] // Прапор. — 1966. — №5. — С. 2—3.
Історія української літератури. Т.6. Література періоду боротьби за перемогу соціалізму (1917—1932). — К., 1970. — 515 с.//Про Багмута — С. 72, 84.
Історія української літератури у 2-х томах. Т.2. Радянська література. — К.: Наук. думка, 1988. — 742 с.//Про Багмута — С. 166, 172, 209, 218, 233, 325, 326.
Мукомели О. Іван Багмут // З порога смерті: Письменники — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — 1991. — С. 51—53.
З літературної географії Приорілля : [Біографія І.Багмута] // Приоріл. правда. — 1971. — 22 квіт.
Іван Андріанович Багмут: [Некролог] // Літ. Україна. — 1975. — 26 серп.
Ющенко О. Побували в Галактиці!: [Спогад] // Березіль. — 1977. — №9-10. — С.170-175.
Тимченко В. Життєві і творчі горизонти // Прапор. — 1979. — №6. — С.91—96.
Нездійминога М. Жила-була сім’я... : [Про письменників Багмутів] // Приоріл. правда. — 1991. — 15 січ.
Письменники України — жертви сталінських репресій: Іван Багмут // Нові рубежі. — 1992. — 15 груд.
Багмут І. А. // УРЕ. — Т.1. — С. 400.
Багмут І. А. // УРЕ. — 2-ге вид. — К., 1978. — Т.1. — С. 317 с.
Иван Багмут // Писатели Украины в Великой Отечественной: Биобиблиограф. справочник. — К., 1985. — С. 17.
Багмут Іван Андріанович // УРЕС. — 2-е вид. — К., 1987. — Т.3. —С.122.