Балтійський щит
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Балті́йський щи́т — виступ докембрійського фундаменту на південному заході Східно-Європейської платформи.
На північному заході межує зі складчастими спорудами каледонід Скандинавії, які насунені на кристалічні породи щита; в південному і південно-східному напрямі метаморфічні гірські породи занурюються під чохол осадових порід Російської плити.
Займає південно-східну половину Скандинавського півострова, Кольський, Карельський півострів.
У будові щита виділяються три великі частини — геоблоки (сегменти): східний (Кольсько-Карельський), центральний (Свекофенський) і західний (Південно-Скандинавський). Найдавнішими утвореннями фундаменту Балтійського щита є архейські породи (2 700—2 500 млн. років). Широко розвинені молодші, протерозойські утворення.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
