Барвники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Барвники — інтенсивно забарвлені органічні сполуки, придатні для фарбування різних матеріалів. Колір барвників залежить від того, що вони вибірно поглинають частину світлових хвиль видимого спектра, а решту відбивають. Хімічний склад барвників характерний наявністю в їхніх молекулах ланцюгів спряження (чергування простих та подвійних зв'язків) і ароматичних або гетероциклічних ядер з ауксохромами (див. Кольоровості теорія).

До середини 19 століття вживалися барвники рослинного або тваринного походження. Найважливіші з них алізариновий червоний з коренів марени та індиго синій з листя індигоноски. У 50-х рр. минулого століття одержано перші синтетичні барвники з вуглеводнів кам'яновугільної смоли: фуксин, мовеїн та інші. 1869 з антрацену було синтезовано алізарин, 1870 — індиго. Потім було відкрито азобарвники і сірчасті барвники.

На кінець 19 століття природні барвники були цілком замінені синтетичними.

Виникла нова анілінофарбова промисловість, яка до першої світової війни була монополізована Німеччиною (трест І. Г. Фарбеніндустрі). В нашій країні промислове виробництво барвники почалось лише після Жовтневого перевороту. Тепер відомо багато тисяч синтетичних барвників, з них у промисловості вживаються кілька сот.

[ред.] Класифікація

За хімічною будовою барвники поділяються на класи: нітро- та нітрозобарвники, тріарилметанові, сірчасті, індигоїдні, антрахінонові та інші.

За способами застосування розрізняють такі групи барвники:

1) прямі, які фарбують бавовняне волокно у водному розчині без протрави;
2) сірчасті, нерозчинні у воді, фарбують волокно у водних розчинах сірчастого натрію;
3) кубові, нерозчинні у воді, фарбують після попереднього відновлення барвники до «лейкосполук», розчинних у лугах;
4) кубозолі та індигозолі, розчинні у воді, похідні лейкосполук кубових барвники;
5)
протравні для бавовни; фарбують бавовняне волокно після попередньої обробки його солями алюмінію, заліза, хрому тощо;
6) протравні для шерсті, діють на шерсть так само, як барвники попередньої групи;
7) основні — солі з забарвленим катіоном; фарбують шерсть і шовк без протрави, бавовняне волокно — лише по таніновій протраві;
8) кислотні — солі з забарвленим аніоном; фарбують шерсть і шовк у кислих розчинах;
9) продукти для холодного фарбування — сполуки, які утворюють безпосередньо на волокні нерозчинні у воді азобарвники;
10) барвники для штучного, або синтетичного, волокна; фарбують віскозу або синтетичні полімери, розчиняючись у них або утворюючи тонку суспензію;
11) індуліпи та нігрозини — сині й чорні барвники з аніліну;
12) пігменти — нерозчинні у воді барвники для лакофарбової і поліграфічної промисловості.

Іншомовні назви барвники довільні і здебільшого визначають лише їхній колір.

В радянських назвах барвники зазначається спосіб вживання барвники, колір, іноді стійкість забарвлення, відтінок та інші властивості, наприклад кислотний рожевий М (М — закріплюється солями міді), кислотний жовтий тривкий.

Барвники широко вживаються у текстильній промисловості, шкіряній, паперовій, поліграфічній і фотоматеріалів, у виробництві пластмас тощо.