Батіаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Батіа́ль, батіа́льна зо́на (грец. bathys — глибокий) — глибинна зона Світового океану (від 200 до 2000—2500 м глибини).

Батіальна зона займає проміжне положення між неритовою (мілководною) і абісальною (глибоководною) зонами. Геоморфологічно батіаль приблизно відповідає материковому схилу. Термін у даний час зустрічається найчастіше у гідробіології як найменування зони існування організмів, що надають перевагу глибинам океану в межах 200—2500 м.

Характеризується наступними екологічними умовами: значний тиск (до 25 Мн/м², тобто до ~ 250 кгс/см²), майже повна відсутність світла, незначні сезонні коливання температури і щільності води, відносно слабка, але значно більша, ніж в абіссалі, рухливість вод, нерідко розчленований рельєф дна, несуцільний покрив осадів (численні виходи корінних порід).

Батіальні відклади складаються з мулу, рідже піску. Багато тварин батіальної зони прикріплюються до ґрунтів материкового схилу (бентос). Велика кількість риб, перехідних до абісальних форм. Рослинний світ дуже бідний через слабку освітленість або повну відсутність світла.