Безбородько Олександр Андрійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Безбородько Олександр Андрійович (25 березня 1747 - 17 квітня 1799) - козацький полковник, член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II.
Народився 25 березня (14 березня ст. ст.) 1747 року в колишній гетьманській столиці - стародавньому українському місті Глухові у сiм'ї генерального писаря малороciйського казачого вiйська.
- 1765 р. закінчив навчання в Києво-Могилянській академії
- 1765 - 1772 рр. був бунчуковий товариш
- 1767 -1768 рр. - член Генерального суду
- Брав участь у російсько-турецькій війні 1768 - 1773 рр., де командував різними українськими полками, які входили до складу армії генерал-губернатора України П. О. Рум’янцева.
- В переговорах, що закінчились підписанням у 1774 році Кючук-Кайнарджийського миру, Олександр Безбородько виявив виняткові дипломатичні здібності й домігся відмови Туреччини від її прав на Крим та Кубань
- В листопаді 1780 р. був зарахований до Колегії іноземних справ
- У жовтні 1784 року Безбородько був обраний членом Росiйської академії
- у 1786 році отримав титул графа i був призначений членом Ради Її Імператорської Величності
- З кінця 1780-х років був щоденним доповідачем Катерини II з усіх найважливіших питань
- В кінці 1791 року Безбородько уклав з Туреччиною так званий Ясський мирний договір. За цим договором Туреччина відмовилась на користь Росії від земель між Бугом та Дніпром. За укладення Ясського мирного договору отримав найвищу нагороду Росії - орден Андрiя Первозванного
- В квітні 1797 року Павло I надав Безбородьковi титул найсвітлішого князя Росiйської імперії і призначив його на найвищу державну посаду - канцлером. Безбородько мав великий вплив на Павла I i домігся від нього відновлення на УкраїНі Генерального суду й деяких інших установ Гетьманщини, скасованих Катериною II.
Безбородько зробив значний внесок i в розвиток культури своєї Батькiвщини. Кохаючись в українській історії, він склав повний список гетьманів України, генеральних суддів і підскарбіїв, генеральних осавулів, писарів, хорунжих, а також полковників дев'яти українських полків, які становили військо гетьмана. Він наводить близько трьохсот прізвищ людей, яи входили до вищих військових та цивільних органів управління України, даючи деяким з них короткі, але влучні характеристики. Ним зібрана унікальна колекція картин, бронзи й фарфору, яка, за відгуками сучасників, свідчила про витончений смак власника. На жаль, зараз більшість картин Безбородька перебуває в Росії в Ермітажі та Російському музеї Петербурга.
В 1805-1817 рр. на надані ним кошти в старовинному полковому місті Нiжині був заснований ліцей, пізніше перетворений на гімназію, а ще пізніше на історико-філологічний інститут ім. князя О. Безбородька (нині педінститут).
Олександр Безбородько помер 17 квітня (6 квітня ст. ст.) 1799 року і був похований в Олександро-Невській лаврі в Петербурзі.