Белей Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іва́н Миха́йлович Беле́й (псевдонім і криптонім — Роман Розмарин, Гнат Перевізник та ін.; *1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського району Івано-Франківської обл. — †20 жовтня 1921, Львів) — український журналіст, перекладач і критик.

[ред.] Біографічні відомості

Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880).

Належав до демократичної частини студентського товариства «Академический кружок», був членом редакції журн. «Друг» (1876–77). Разом з І. Франком та М. Павликом видавав «Дрібну бібліотеку» (1878–79), редагував журн. «Світ» (1881–82), на сторінках якого виступив з сатиричними нарисами проти негативних явищ галицької дійсності.

Довголітній редактор газ. «Діло» (1884–1902) та її літературного додатку «Бібліотека найзнаменитіших повістей».

[ред.] Праці

Автор перекладів з західноєвропейської літератури, численних публіцистичних, літературно-критичних статей, нарисів і рецензій. З юнацьких років був активним учасником і організатором відзначення щорічних шевченківських свят, у редагованих ним виданнях систематично публікував статті й матеріали про життя і творчість Шевченка, широко висвітлював вшанування його пам’яті в містах і селах Галичини. Відгукнувся на першу публікацію українського перекладу щоденника Шевченка («Зоря».— 1893.— № 17), вказував на необхідність українського перекладу російськомовних повістей і листів поета та повного видання його творів. Популяризував книжку М. Чалого «Жизнь и произведения Т. Шевченка» (1882), підтримував і заохочував працю І. Франка над німецькими перекладами поезії Шевченка. У промові на шевченківському святі 1894 («Діло». — 1894. — № 100) і статті «За що ми шануємо пам’ять Шевченка?» (Ілюстрований календар Товариства «Просвіта». — Львів, 1895) Б. наголосив на винятково важливій ролі поета в національно-політичному і культурному відродженні українського народу.

Роман Кирчів