Бенедикт Святий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бенедикт з Нурсії, Святий (теж Венедикт, нар. 480 - пом. 21 березня 547) - засновник ордену бенедиктинців.

Походив зі шляхетної родини, навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста, де він жив у печері багато років.

Слава про побожне життя Бенедикта привела до нього кількох прибічників, з якими він заснував 12 маленьких монастирів.

Ворожість місцевого кліру змусила його разом з учнями перебратися піденніше, до Монте-Касіно, де вони заснували новий монастир, для якого Бенедикт склав правила, в яких висловив свої погляди на чернецтво і душу людини. Бенедикт написав монаший устав Венедиктинського Чину, у якому, як сказав св. Григорій, "святий муж вчив так, як жив сам". Він мав дар передбачування майбутніх подій і читання людських думок.

Так він став першим, хто створив продуману систему правил життя у монастирі. Згідно з ними чернець повинен був зректися самого себе і осягнути Бога, при чому він зобовязувався не мати майна, вести життя у цноті як дієвий член Товариства любові і послуху.

Найпершим обовязком ченців була регламентована молитва, хвала Господові, а решта часу присвячувалася лекціям і фізичній праці.

Віддав свою святу душу 547 (550?) року.

По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедектинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.

27 березня - Святого Бенедикта.