Бич Лука Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лука Бич, Бич Лука Лаврентійович (1870 року — — перший голова Кубанського Краєвого Уряду, кубанський український політичний діяч, кубанський козак станиці Павлівської Єйського повіту.

Бич був по натурі не революціонер, але діяльною, прогресивною, мудрою і освіченою людиною.

[ред.] Лука Бич — російський громадський діяч

Освіта — вища, закінчив юридичний факультет Московського університету за спеціальністю юриспруденція.

Після універсітета одержав місце секретаря Новоросійської міської Управи й через 2-3 роки претендував на виборний пост Новоросійського міського голови. Але у владі він уважався людиною "лівих переконань". В 1900р. перейшов на приватну службу в "Східне суспільство транспорту па Волзі й Каспійському морю", де незабаром призначена директором бакинського відділення. З роками він став популярною особистістю й у Баку обраний голосним міської Думи, а в 1912 р. обраний міським головою Баку. Лукі Бичу вдалося примирити три національні групи населення міста: азербайбданців, вірмен і слов'ян, завдяки чому був вирішений питання про постачання міста прісною водою. Найшлися засоби для будівлі "Шаларского" водопроводу по проекті англійського інженера Ліндлея. До 1917 р. місто, що завжди страждало від недоліку питної води, став забезпечуватися нею удосталь із відстані в 150 км. На виборах до 4-ої Державної Думи Росії його обрано виборщиком за прогресивним списком. Бич був членом РУП, а потім членом Української Соціал-Демократичної партії.

Після лютневої революції 1917 р., по призначенню Тимчасового Уряду, Бич зайняв пост начальника постачання Кавказької армії.

[ред.] Лука Бич — голова Кубанського Крайового Уряду, член Кубанської Законодавчої Ради

Після розвалу фронту й самовільного відходу полків у Росію, він вернувся на Кубань. З 1 листопада 1917 року Лука Бич — перший голова Кубанського Крайового Уряду, що був організований по обранню Крайової Ради. Потім разом з урядовими закладами проробив Перший Кубанський похід, а повернувшись в Катеринодар, як голова уряду, повинен був прийнятися за рішення висунутих політичним моментом і майже нерозв'язних проблем. Важко було сполучити інтереси Кубанського Краю з поглядами й вимогами Добровольчої армії, особливо в питаннях про взаємини з Доном, Україною й Німеччиною, про взаємини з іншими різноплемінними сусідами козачих земель, про права Кубані, проголосівшій свою Конституцію, про створення сильного й суверенного Південно-Східного Союзу, про окрему Кубанську армію, про постачання добровольців. У тих випадках, коли справа стосувалася порушення, поновлених революцією, козачих прав, голова уряду повинен був проявляти завзяту наполегливість, незважаючи на невдоволення генерала Дєнікіна і його оточення. Добровольча армія агітувала проти орання його на пост Кубанського отамана. Вибраний був генерал А.П.Філімонов. Після цього Лука Бич відмовився й від обов'язків голови уряду, залишаючись рядовим членом Законодавчої Ради.

[ред.] Лука Бич за кордоном

На початку 1919 р. Крайова Рада призначила його главою делегації на Версальську мирну конференцію. Як і всі Козаки, члени делегації були переконані, що боротьба із червоними може завершитися успішно тільки при взаємопідтримці всіх волелюбних сусідів. Зустрівши в Парижу представників Кавказьких Горців, делегація обговорила з ними проект договору дружби й підтвердила його підписами своїх членів. Однак такі акти не відповідали намірам денікінських верхів, що не визнавали ніяких автономних прав для національних областей Росії. Проект був оголошений на засіданні Крайової Ради 10 вересня 1919 р. і для Кулабухова, привезшего його з Парижа, закінчився трагічно. У свою чергу, комедія суду над ним і його страта стали причиною падіння й самої Добрарміі. Кубанські полки, які складали 80% її складу, у відповідь на акт терору, вийшли з її рядів і стали розходитися по будинках. Так Дєнікін програв більшовикам.

У цей час закордоном Лука Бич безрезультатно намагався пробити пролом у байдужості сильних миру до козачих дол і коли армія покинула границі Кубанського краю, він залишився в еміграції. З 1922 р. у Чехословаччині Лука Бич викладав Муніципальне право слухачам Українська Сільськогосподарська академія, а після став її ректором. Умер там же 75-ти років отроду в 1945 році.Працював у Москві, Петербурзі, Новоросійську та Баку у приватних та державних організаціях. З 1 листопада 1917 року Лука Бич — перший голова Кубанського Краєвого Уряду.