Блуменфельд Фелікс Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Блуменфе́льд Фелікс Михайлович (1863-1931) - композитор, педагог, диригент, брат Станіслава Блуменфельда

Народився в селі Ковалевка (Херсонська губернія) 7 (19) квітня 1863 у родині вчителя музики й французької мови. До 12 років займався в Г.В.Нейгауза (батько Г.Г.Нейгауза), що доводив Блуменфельду родичем. В 1881-1885 навчався в Петербурзькій консерваторії у Ф.Ф.Штейна (фортепіано) і Н.А.Римського-Корсакова (композиція). З 17 років був постійним учасником зборів об'єднання композиторів "Могутня купка", потім увійшов до складу Бєляєвського кружка (група композиторів на чолі з Римским-Корсаковым, що збиралася на музичних вечорах у будинку мецената М.П.Бєляєва).

Як піаніст Блуменфельд формувався під впливом мистецтва А.Г.Рубінштейна й М.А.Балакірєва. Дебютувавши в 1887, активно концертував у містах Росії, був першим виконавцем ряду творів А.К.Глазунова, А.К.Лядова, М.А.Балакірєва, П.И.Чайковського, виступав в ансамблі з Л.С.Ауером, А.В.Вержбіловичем, П.Сарасате, Ф.І.Шаляпіним. В 1895-1911 працював у Маріїнському театрі, був концертмейстером, а з 1898 - диригентом, керував прем'єрами опер "Сервілія" й "Сказання про невидимий град Кітеж" Римского-Корсакова. Виступав в "Російських симфонічних концертах" у Петербурзі (в 1906 з першим виконанням у Росії Третьої симфонії А.Н.Скрябіна). Європейську популярність принесло Блуменфельду участь в "Історичних російських концертах" (1907) і "Росіян сезонах" (1908) С.П.Дягілєва в Парижу.

В 1885-1905 й 1911-1918 Блуменфельд викладав у Петербурзькій (з 1897 у посаді професора), в 1920-1922 - у Київської консерваторіях; в 1918-1920 очолював Музично-драматичний інститут ім. Н.В.Лисенко в Києві; з 1922 вів класи фортепіано й камерного ансамблю в Московській консерваторії. Учнями Блуменфельда були піаністи С.Б.Барер, В.С.Горовиць, М.І.Грінберг, диригент А.В.Гаук. В 1927 йому було привласнене звання "Заслужений діяч мистецтв РСФСР".

У спадщині Блуменфельда-композитора - симфонія Пам'яті дорогих покійних, Концертне алегро для фортепіано з оркестром, сюїта Весна для голосу з оркестром, квартет (Беляевская премія, 1898); особливе місце займають фортепіанні твори (усього близько 100, у тому числі етюди, прелюдії, балада) і романси (близько 50), створені в руслі романтичних традицій.

Помер Блуменфельд у Москві 21 січня 1931.