Бохай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бохай (кор. 발해, пархе; кит. 渤海, бохай; 698—926) — держава на території сучасних Маньчжурії та Приморського краю та північній частині Корейського півострова, яка була заснована біженцями з корейської держави Когурьо. Відома також як країна Чін (Чінгук, 진국, 振國). У 926 році знищена киданями.

[ред.] Історія

Після падіння Когурьо його південні території відійшли до Сілла, а у північних землях лідер когурьосців Те Чо Йон заснував нову державу, оголосивши її правонаступницею Когурьо. Населенням цієї держави були переважно прото-маньчжурськими племенама (мохе), якими керувала корейська знать.

Розквіт Бохаю припадає на 9 століття. На цей час його володіння простягалися на всю сучасну Маньчжурію, Приморського краю та північну частину Корейського півострова. Однак міжетнічний конфлікт між племенами мохе і корейцями послабив державу.

У 926 році прото-монгольське плем'я киданів захопило Бохай.

[ред.] Політичні дебати

На сьогодні між науковцями КНР, КНДР та Південної Кореї ведеться запеклий диспут на предмет культурно-етнічної приналежності держави Бохай. Китайці вважають цю країну своєю, оскільки офіційна мова Бохаю була китайська, а етноси які у ній проживали, в тому числі і корейці, є частиною сучасної китайської нації. Відповідно, Бохай слід вважати одним з багатьох "китайських" політичних утворень. Такому тлумаченню опираються корейські вчені, які наполягають на тому, що Бохай була заснована етнічними корейцями-когурьосцями, а тому є корейською державаю.

У 2005-2006 році ці дебати розвинулися до питання, чи можна вважати державу Когурьо корейською. Аргументи китайців такі ж як і у випадку з Бохаєм.