Бунчук
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бунчук — держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся, — символ гетьманської влади. Бунчук — турецького походження і був у турків замість прапора. Перед турецьким пашою, що виконував обов'язки візиря, себто султанового міністра, носили бунчук з золотою голівкою і трьома кінськими хвостами, перед султаном несли бунчук із сімома хвостами.
Звичай бунчука перейшов із Туреччини до Польщі, і в походах поляків проти турків та татар теж носили бунчуки — перед польним гетьманом із одним хвостом, перед великим коронним гетьманом — із двома хвостами. Ян Собєський так звик до бунчука, що, і зробившись королем, ніколи не вирушував у похід без бунчука. Від поляків звичай ношення бунчука перейшов до українських козаків, де їх носили перед гетьманом та запорізькими отаманами. Бунчуків мав гетьман декілька, булаву ж уживано тільки одну. Бунчуки несено перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставлено перед гетьманським наметом.
