Вайсблат Володимир Наумович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Володимир Наумович Вайсблат | |
 |
|
| Дата народження: | 5 грудня 1882 |
|---|---|
| Місце народження: | Малин |
| Дата смерті: | 8 січня 1945 |
| Місце смерті: | Київ |
| Рід діяльності: | * |
Володи́мир Нау́мович Вайсбла́т (*5 грудня 1882, містечко Малин Київської губернії, нині місто Житомирської області — †8 січня 1945, Київ) — видавець, перекладач, драматург, літератор, мистецтвозавець. Псевдоніми Олександр Гер, Володимир Білолістов (український переклад прізвища Вайсблат).
[ред.] Біографічні дані
Народився в родині видатного київського рабина Н.-Я. Вайсблата. Старший брат живописця, графіка та скульптора Йосипа Вайсблата та лікаря-стоматолога, доктора медичних наук Соломона Вайсблата. А сестра Володимира була дружиною українського перекладача Євгена Дроб'язка.
Вчився в Малині. Коли Володимиру виповнилося 14 років сам (без батьків) переїзав до Києва. Заробляв на життя, працюючи в друкарні, даючи уроки.
Екстерном закінчив 8-му гімназію в Києві, виїхав до Німеччини, де 1906 закінчив Гайдельберзький університет.
У Петербурзі друкував статті з історії книги, мистецтвознавства в журналі «Русский Библиофил», «Аполлон», в київських журналах В. Кульженка: «Искусство в Южной России», «Искусство и печатное дело».
Написав п'єсу «До сонця» (опубліковано 1908, поставлено в театрі «Соловцов», Київ).
Спільно з Олександром Адашевим уклав «Театральну хрестоматію» (1913, передмова К. Станіславського).
Автор популярних у Росії збірок «Читець-декламатор» (Київ, 1914—1917 — російською мовою).
Товаришував із Шолом-Алейхемом, Максимом Горьким, Олександром Бенуа та ін.
1914 — коміссар Російського відділу на Міжнародній виставці друку і графіки в Ляйпциґу. Разом з іншими громадянами Російської імперії інтернованано в зв’язку з початком війни в Данію. повернувся у Росію на початку 1917.
Активний участник культурного життя Києва з 1917: один із засновників Держвидаву Украіни, УНІКа (з 1931 — професор).
Видавець творів Михайла Грушевського, Катерини Грушевської, Сергія Маслова, Миколи Зерова та ін.
Художній редактор практично усіх українських книжок, котрі видавались у Києві в 1918—1920-х. Друг Генріха Нейгауза, П. Еттінгера, Сергія Єфремова, Андрія Ніковського, Павла Филиповича, Георгія Нарбута та ін.
Разом із Миколою Зеровим переклав «Народні оповідання» класика нової єврейської літератури Іцхока Лейбуша Переца (видано 1920, 1921, перевидано 1994). Статті в журналі «Бібліологічні вісті».
1930 та 1931 — художній редактор «Кобзаря» Тараса Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра.
Наприкінці 1936 вигнано з викладацької роботи.
1936—1941 — працював у відділі рукописних і рідкісних книг Бібліотеки АН УРСР, пізніше — в Медвидаві УРСР на посаді технічного редактора.
1941 — евакуювався разом із сім'єю в Середню Азію.
1943 — повернувся у звільнений Київ, де й помер. Поховано на Байковому кладовищі.
Спомини про Володимира Вайсблата залишили Григорій Кочур, Софія Зерова — дружина Миколи Зерова.
[ред.] Література та джерела
- Костриця М. Ю. Вайсблат Володимир Наумович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 4. — К., 2005. — С. 28.
- Рудзицький А.Й. Вайсблат Володимир Наумович // Мистецтво України: Енциклопедія. — Т. 1. - К., 1995. - С. 277-278.
- Череватенко Леонід. «В науку іншим людям і вікам» // Дніпро. — 1990. — № 6. — С. 103—104.
- Рудзицький Артур. «Незнане ім'я: Олександр Гер» // Книжник. - 1992. - № 2. - С.12-14.
- Восемь писем Шолом-Алейхема В.Вайсблату // Єгупець. - 1996. - № 2. -С.69-76.
- Видатні постаті Малинщини
