Вестготи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вестго́ти (візіго́ти) — західне відгалуження готів.

Вестготи вперше з'явилися в історії як окреме плем'я в році 268, коли вони вторглися до Римської Імперії на Балканський півострів. Вестготи пройшли через римські провінції Панонію (Pannonia) і Іллірію (Illyricum) і навіть загрожували самій Італії. Але літом вестготам було завдано поразки в битві біля сучасного Італійсько-Словенського кордону і у вересні були розбиті у битві під Найсусом (Naissus). В наступні три роки вони були відтіснені за Дунай в серіях кампаній імператорами Клавді'єм II і Авреліаном. Проте вони залишилися володувати у Римській провінції Дакія, яку Авреліан покинув у 271 р.

Під тиском гунів 376 року перейшли Дунай, прохаючи римського імператора Валента надати їм місця для поселення. Їм було надане місце у Нижній Мезії, але, незадоволенні визиском римського чиновництва, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестготи розбили армію Валента, який був ними вбитий.

Імператор Феодосій І залагодив конфлікт, але після його смерті 395 року, коли Римська імперія була розділена між його синами на Східну і Західну, вестготи, користуючися непевнісю ситуації, почали грабіжницькі походи, спочатку у Грецію, а у 410 році, очолювані Аларіхом, на Рим, який істотно пограбували. Далі вони пішли у Південну Галлію, де створили своє власне Тулузьке королівство, в яке входила територія Галлії від Луари і вся Іспанія.

У 451 році брали участь у битві на Каталаунських полях проти гунів у війську римського намісника Галлії Аеція.

Розбиті королем франків Хлодвіґом у 507 році, залишили на його користь південну Галлію і відійшли у Іспанію.

711 року вестготське королівство було знищене арабами.