Воробйов Микола Панасович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Микола Панасович Воробйов | |
| Дата народження: | 12 жовтня 1941 |
|---|---|
| Місце народження: | Мельниківка |
| Рід діяльності: | * |
Мико́ла Пана́сович Воробйо́в (*12 жовтня 1941, Мельниківка) — відомий український поет сучасності.
[ред.] Біографічні відомості
Народився 12 жовтня 1941 р. у с. Мельниківка Черкаської області. У 1968 р. закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка, філософський факультет. Член Спілки письменників України (1987). Лауреат премій ім. П.Тичини (1992), «Благовіст» (1993), Шевченківської премії (2005). Живе і працює у Києві.
Один з фундаторів літугрупування «Київська школа поезії». Один з лідерів андеґраунду «сімдесятників». Друкуватись почав після двох десятиліть замовчування у середині 1980-х років.
За збірку поезій «Верховний голос» (1992) нагороджений премією ім. Тичини, за збірку «Іскри в слідах» (1994) премією «Благовіст», за збірку поезій «Слуга півонії» (2004) Шевченківською премією.
Воробйов тяжіє до медитативно-образних методів нарації у віршуванні, близьких до японської школи «хайку» та китайської поетики епохи Тан. Поетика Воробйова насичена кольоровими екстраполяціями, символічними парадоксами, характерними для ранніх (art nouveau) періодів модерністського дискурсу. Метод та образні ряди Воробйова стали своєрідним фундаментом для деяких феноменів сучасного НМ-дискурсу в українській літературі, зокрема для поезії В. Герасим'юка, Я. Довгана, «Нової деґенерації». Одночасно концептуальна складова поетики Воробйова зупинена на межі неігрової потреби модернізму.
[ред.] Автор збірок
- «Пригадай на дорогу мені» (1985),
- «Місяць шипшини» (1986),
- «Ожина обрію» (1988),
- «Прогулянка одинцем» (1990),
- «Верховний голос» (1991),
- «Іскри в слідах» (1993),
- «Човен» (1999),
- «Срібна рука» (2000) і дитячих книжок,
- «Слуга півонії» (2004).
Твори перекладені в англійську, португальску, німецьку, сербсько-хорватську, румунську, польську, російську, грузинську мови. Брав участь у мистецьких виставках; персональна — в Торонто (1992).
У 2005 р. Шевченківську премію отримали п'ять представників номінації «Художня література, публіцистичні та культурологічні праці»: Микола Воробйов за книгу поезій «Слуга півонії», Михайлина Коцюбинська (книга «Мої обрії»), Сергій Кримський (наукові монографії «Философия как путь человечности и надежды» та «Запити філософських смислів»), Марія Матіос (роман «Солодка Даруся») та Михайло Слабошпицький (роман-біографія «Поет із пекла»).
Самобутня творча особистість Миколи Воробйова — визнаного метра постшістдесятницької «Київської школи» — справила неабиякий вплив на наступні поетичні ґенерації. Його несподівана, розкута метафора завше має в підґрунті конкретну деталь, зриму картину — недарма Воробйов знаний і як дуже цікавий художник-живописець. Новим віршам, які склали цю книжку, геть не притаманні — як і попереднім творам цього автора — дидактика чи однозначність: вони багатозначні й мінливі, наче вранішні небеса або надвечірня ріка…
[ред.] Література
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
