Воронько Платон Микитович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Плато́н Мики́тович Воронько́ (18 листопада (1 грудня) 1913, с. Чернеччина, нині Охтирського району Сумської області — 10 серпня 1988, Київ) — український письменник, публіцист
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Виховувався в Охтирському дитячому містечку. Працював на будовах Таджикистану. Служив у Радянській армії. 1938—1941 навчався в Літературному інституті імені Горького (Москва).
1939 добровольцем пішов на фронт, учасник радянсько-фінської війни. Учасник Другої світової війни — командир підрозділу партизанського з'єднання Сидора Ковпака. Вірші та пісні поета друкувалися як листівки, поширювалися серед партизанів і населення районів України, окупованих фашистами.
[ред.] Твори
- З вокзалу в станцію метро
- Казка про Чугайстра
- Коваль Микита
- Люблю я ліс
- Пахне хліб
- Солодка вода
- Школа батьків
[ред.] Відзнаки
- Сталінська премія (1951) за збірку «Славен мир» (1950).
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1972) за збірку поезій «Повінь».
- Літературна премія імені Лесі Українки (1976) за збірки для дітей «Читаночка» (1969), «Казка про Чугайстра» (1971), «Сніжна зіронька горить» (1973), «Облітав журавель» (1974), «Всім по сім» (1975).
[ред.] Література
- Лауреати Шевченківської премії. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 80—81.
