Вікторжевська Зінаїда Власівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зінаї́да Вла́сівна Вікторже́вська (25 грудня 1904 (7 січня 1905), Кам’янець-Подільський — 8 листопада 1985, Київ) — український живописець. Член Спілки художників України (від 1938; нині — Національна спілка художників України).

[ред.] Біографія

1930 закінчила факультет живопису Київського художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; майстерня Федора Григоровича Кричевського; серед учителів — Лев Юрійович Крамаренко, Віктор Никандрович Пальмов, Андрій Іванович Таран).

Працювала у театральній майстерні четвертого Мистецького об'єднання «Березіль» (1923—1924), художником на доломітному Артемівському заводі (нині Луганської області, 1929), викладачем Луганської трудової школи (1930), режисером-мультиплікатором на Київській кінофабриці «Українфільм» (1930—1933).

Від 1935 брала участь у художніх виставках. Учасниця республіканських і всесоюзних виставок. Улітку 2003 відбулася посмертна персональна виставка живопису Вікторжевської у Національному музії Тараса Шевченка в Києві.

[ред.] Творчість

Основний жанр Вікторжевської — станкове малярство реалістично-імпресіоністичного напряму (портрети діячів української культури, натюрморти, пейзажі, тематичні картини).

Особливість натюрмортів Вікторжевської — синкретичність, органічне поєднання в одній композиції портрета та натюрморту. Улюблені мотиви — квіти та яблука, які з портретами дітей створюють асоціативний ряд, що об'єднується оптимістичним настроєм, темою краси й повноти життя.

Роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Харківському та Дніпропетровському музеях українського мистецтва, Сумському художньому музеї, Шевченківському національному заповіднику в Каневі Черкаської області, Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику.

[ред.] Твори

«Комсомольський карнавал», «На дитячому майданчику» (1935).
«Після роботи» (1937).
«Т. Шевченко читає поему "Сон"» (1939).
«Червоні маки» (1945).
«Мати-партизанка».
«За рідну землю» (1947).
«У прифронтовій хаті» (1951).
«Півонії» (1953).
«П. А. Грабовський у Тобольську» (1954).
«Музична п'єса» (1957).
«Квіти і яблука» (1958).
«Бузок, тюльпани і конвалії» (1959).
«Півонії і жасмин на блакитному» (1962).
Портрети:
- «Дівчинка у віночку» (1940),
- співачкм М. Вікторжевської (1941),
- партизанів Грабчака та Сніжко, «Юний музикант», «Автопортрет» (усі — 1945),
- «Автопортрет у синьому» (1949),
- «Дівчина в українському вбранні» (1953),
- «Автопортрет у бордовому» (1955),
- В. Ласкавого (1961),
- Б. Лятошинського, Г. Петрашевич (обидва — 1962),
- Н. Деренівської-Марущенко (1965),
- О. Іваненко з онукою (1973).
Серія на тему драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки (1947).

[ред.] Література

Українські радянські художники: Довідник. — К.: Мистецтво, 1972.
Слободянюк П. Я. Культура Хмельниччини. — Хмельницький, 1995. — С. 285.
Загаєцька О. В. Вікторжевська Зінаїда Власівна // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 4. — К., 2005. — С. 536—537.
Кушнір Борис. Художники і мистецтвознавці з Кам’янця // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1973. — 2 березня. — С. 3.
Сандул В. У пошуку героїчного: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1985. — 2 березня. — С. 4.
Загаєцька О. Мовою гармонії. Зінаїда Вікторжевська // Образотворче мистецтво. — 2000. — № 1.
Зінаїда Вікторжевська. Живопис: Каталог. — Львів, 2002.
Гуринова А. Квіти і діти Зінаїди Вікторжевської // Літературна Україна. — 2003. — 11 серпня.
Хрущак М. З мистецької скрині // Книжник. — 2003. — № 11.