Галицький крайовий сейм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Га́лицький крайови́й сейм — представницько-законодавчий орган австрійської провінції Королівство Галіції і Лодомерії. Діяв 1861—1918.
Зміст |
[ред.] Організація роботи
Сейм налічував 150 депутатів (за законом 1900 її число збільшили до 161). Депутатів обирали за куріальною системою терміном на 6 років. Щорічні сесії відбувалися у Львові, здебільшого упродовж місяця.
У перервах між сесіями постійно діяв Крайовий виділ (комітет). Для підготовки законопроектів створювалися галузеві комісії.
[ред.] Національне представництво
Більшість у сеймі мали польські консерватори. Українці, згідно з виборчим законом, могли здобути до третини місць (щонайбільше 50). Але на практиці, через порушення законності на виборах, обирали (від 1870-х) тільки близько 15 депутатів.
[ред.] Керівництво
Керували роботою сейму призначувані цісарем маршалок (із польських аристократів) і віце-маршалок — як правило, українець. Часто ним був галицький греко-католицький митрополит.
[ред.] Значення сейму
Законодавча компетенція сейму відкривала можливості для розвитку національних культур, упорядкування соціально-економічних відносин і системи місцевого самоврядування, узгодження інтересів різних суспільних груп.
Політичне значення сейму перевищувало його компетенцію: він обговорював усі актуальні питання державного та крайового життя, був головною ареною формування українсько-польських взаємин, сприяв утвердженню парламентаризму.
[ред.] Література
- Аркуша О. Г. Галицький крайовий сейм // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К., 2005. — С. 31—32.
- Кульчицкий В. С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. — М., 1953.
- Аркуша О. Українське представництво в Галицькому сеймі (1889—1901 рр.). — Львів, 1997.
