Гнатюк Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володи́мир Миха́йлович Гнатю́к (9 травня 1871, Велеснів, тепер Монастириського району Тернопільської області - 6 жовтня 1926) - український етнограф, фольклорист та громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Празької та Віденської Академії наук.

З 1899 р. — секретар НТШ. З 1909 р. - член-кореспондент Російської академії наук. З 1916 р. - голова Етнографічної комісії НТШ. З 1924 р. - член ВУАН

Редактор видань НТШ (близько 60 томів Етнографічного Збірника та Матеріалів для української етнології) й Літературно-Наукового Вісника. Директор Української видавничої спілки.

Ще студентом першого курсу філософського факультету Львівського університету зацікавився фольклором лемків південних схилів Карпат. У 1897 видав першу книжку шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Русі». Під керівництвом І. Франка редагував етнографічний збірник «Матеріали до української етнології». Видав ряд наукових праць про лемків закарпатської смуги, а також югославських русинів: «Руські в Бачці» (1898), «Русини в Угорщині» (1899), «Русини Пряшівської єпархії і їх говори» (1900), «Словаки чи русини» (1901). Всього видав кілька десятків фольклорних збірників наукових праць.

Зібрані матеріали відзначаються точністю запису і мають велике значення для дальшого вивчення культури і побуту українців, зокрема лемків. Створив регулярну мережу для збору етнографічних та фольклористичних матеріалів. Численні праці з порівняльної етнографії, мовознавства, літературної критики, упорядкування та видання фольклористичних матеріалів (Галицько-руські анекдоти, Колядки і щедрівки, Гаївки, Коломийки, Галицько-руські народні легенди, Знадоби до української демонології, Українські народні байки).