Гончаренко Петро Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Розмірі бандури харківського зразка конструкції братів Гончаренків.

Перша бандура зроблена П. Гочаренком в Німеччині

Бас бандура робота братів Гончаренків

Контрабас бандура робота братів Гончаренків

Майстерня братів Гончаренків в Ґослярі.

Петро́ Фе́дорович Гончаре́нко (11.ХІ.1911, Ольшани — 2000)

Бандурист, конструктор та майстер бандур, довголітній адміністратор Української Капели Бандуристів ім. Т. Г. Шевченка в м. Детройт, США. Народився в с. Ольшани, Київщина. Зацікавився грою на бандурі в 1928 р. В 1932 р. переїхав в Донбас. Закінчив Артемівського Вчительського Інституту по факултеті біології й хімії. Стає вчителем в школі а згодом заступник директора.

Під час війни попадає в Німеччину де в 1945 р. почав майструвати бандури для Української Капели Бандуристів в Інґольштадті. Разом з братом Олександром конструктори нової універсальної бандури «Полтавка» на якій можна було грати і київськими та харківськими способами. У майстерні зробили 25 подібних бандур. Пізніше в Ґослярі зробив іще 25 бандур для капели бандуристів ім. М. Леонтовича. З 1946 в УКБ ім. Т. Шевченка. Один з основоположників Капели бандуристів ім. М. Леонтовича.(1946-47) З 1950 р. адміністратор УКБ ім. Т. Шевченка. В 1967 вийшла платівка ’Козак Мамай’ Композитор 23 інструментальних творів для бандури між ними Музичний момент, Таращанський козачок, Гетьманський танець та інш.

[ред.] Література

Кагарлицький, М. Витязь ідеї Бандура, на світовому велелюдді. (Штрихи до портрета Петра Гончаренка) – Детройт, США, 1995 - 30с.
Кагарлицький, М, Витязь ідеї Бандура, на світовому велелюдді. // «Бандура», 1996, №№ 55-56 (скорочено) - 36с.
Самчук, У. - Живі струни - Детройт, США, 1976 (468с.)
нн - Бандура і майстри – брати Гончаренки – ж. «Бандура», 1981 ч. 3-4
нн - Петро Гончаренко – ж. «Бандура», 1984 ч. 7-8 (с.8-12)