Гринько Микола Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микола Григорович Гринько (30 квітня 1920 — 10 квітня 1989) — радянський актор. Народився в м.Херсон у сім’ї акторів.
Зміст |
[ред.] Біографія
Батьки Миколи грали в Робітничо-селянському пересувному театрі на Україні. Юнак теж хотів стати актором, але почалася війна і він пішов воювати.
На фронті він був стрілком-радистом авіаполку. У своїй частині він створив ансамбль самодіяльності, з яким вони гастролювали як фронтова бригада. Після війни став помічником режисера, а згодом - ведучим актором драматичних театрів Запоріжжя та Ужгороду.
З 1946 — актор драматичних театрів Запоріжжя та Ужгорода.
З 1955 — актор та художній керівник Київського естрадного оркестру «Днiпро».
З 1963 — актор кіностудії ім. Довженко.
Дебютував у кіно в 1951 році в ролі Бунтаря у фільмі Ігоря Савченка «Тарас Шевченко». Наступні десять років майже не знімався. Першою по-справжньому серйозною роботою стала роль солдата-американця у фільмі А.Алова та В.Наумова «Мир тому, що входить (фільм)» у 1961 році. Режисери навіть отримали ящик коньяку, вигравши парі у американської делегації, доводячи, що грав солдата не американець, а українець. Картина отримала найвищу нагороду - «Золотого лева» на Венеційському кінофестивалі, а Гриньку присудили особливий приз «За рекламу автомобілів фірми «Студебеккер» - власне автомобіль цієї фірми.
З 1961 року Микола Гринько повністю переключається на кіно. Але на «рідній» кіностудії ім. Довженко його не вважали «своїм» актором, знімали дуже мало, не запропонували ні однієї головної ролі. Його сценарій до "Украденого щастя» Івана Франка пролежав у студійних кабінетах 6 років і був покладений “на полку”. Дуже несподіваною роботою Миколи Григоровича стала роль А.П.Чехова у фільмі Сергія Юткевича «Сюжет для невеличкого оповідання» (1969), про історію створення п’єси «Чайка» та її провал на сцені Александрінського театру. З ним довго здоровались на Мосфільмі: “Здрастуйте, Антон Павлович”, а у Франції під час премєри фільму, Чехов-Гринько мав неймовірний успіх, нарівні з Мариною Владі, яка була його партнершою по фільму.
Особливо відмічаються роботи Гринько у фільмах Андрія Тарковського.Тарковський вперше побачив Гринько у картині «Мир тому, що входить (фільм)», довго розшукував його і з тієї пори називав своїм талісманом. Дебютував Гринько у фільмі “Іванове дитинство” у 1962 році. Потім були “Андрій Рубльов” (1966), “Соляріс” (1972), “Дзеркало” (1974), і одна з найсильніших робіт Гринько – роль Професора у “Сталкері” (1979). У оскароносному фільмі Райнера Вернера Фасбіндера "Третє покоління" головний герой описує свою улюблену сцену з “Солярісу” Андрія Тарковського. Це сцена з Гриньком, де його фігура та роль подані хоч і дуже лаконічно, двома словами, але вичерпно...Можна оцінити такий віраж: герой фильму німецького класика розповідає про образ, який він бачив у фильмі нашого співвітчизника! Гринько створив образ Благородного Батька, що живе у самій підсвідомості світового мистецтва.
У 70-х режисери відкрили нову грань таланту актора: величезне почуття гумору, потяг до імпровізацій та відмінну пластику. Особливо ці якості помітні у дитячих фільмах, де він чудово рухався і співав. Багато поколінь знають і люблять його як тата Карло з фільму-казки Л.Нечаєва «Пригоди Буратіно» (цікаво, що на цю роль його не хотіли брати через високий зріст, але Нечаєв його відстояв). Були ще і «Автомобіль, скрипка і собака Клякса», «Пригоди Електроніка».
Була у Гринько одна заповітна мрія: зіграти Дон-Кіхота. Нажаль, запрошення від Резо Чхеїдзе надійшло тоді, коли Гринько за віком та станом здоров’я вже не міг взятися за роль. Гринько розумів, що навіть на проби режисер покликав його лише знаючи про заповітну мрію актора. Чхеїдзе дав можливість Гринько побути три дні Дон-Кіхотом на знімальному майданчику – і три дні захоплені глядачі на грузинській кіностудії аплодували Миколі Григоровичу. Чхеїдзе зберіг відзняті проби.
Микола Гринько помер 10 квітня 1989 від лейкозу. Його дружина Айше Чулак-огли продала всі цінності, які в неї були, щоб поставити йому надгробний памятник на Байковому кладовищі. Залишила тільки дві обручки: подарунок чоловіка та подарунок батька…
[ред.] Фільмографія
- 1951 — Тарас Шевченко
- 1956 — Є такий хлопець
- 1956 — Павло Корчагін
- 1961 — Мир тому, що входить (фільм)
- 1962 — Веселі історії
- 1962 — Іванове дитинство — Грязнов
- 1962 — Велика дорога
- 1963 — Стежки-дорожки — Мілиціонер
- 1964 — Тіні забутих предків
- 1965 — Кепський анекдот
- 1965 — Ми, руський народ
- 1965 — Загибель ескадри
- 1966 — Формула райдуги
- 1966 — Авдотья Павлівна
- 1966 — Андрій Рубльов — Даниїл Чорний
- 1967 — Війна і мир
- 1967 — Тиха Одеса
- 1968 — Один шанс із тисячі
- 1969 — Тільки три ночі
- 1969 — Я, Франциск Скорина — Рейхенберг
- 1969 — Золоті ворота
- 1969 — Сюжет для невеличкого оповідання - "Чехов"
- 1969 — Небезпечні гастролі
- 1970 — Один із нас — Келлер
- 1971 — Чорне сонце
- 1971 — Море у полум’ї
- 1971 — Рудобельска республіка
- 1972 — Нічний мотоцикліст
- 1972 — Солярис
- 1973 — Ринг
- 1974 — Весняні перевертиші
- 1974 — Міста і роки
- 1974 — Дзеркало
- 1974 — Кожного вечора після роботи
- 1974 — Новосілля
- 1974 — Ні пуха, ні пера!
- 1974 — Під камінним небом — Старостин
- 1974 — Пригоди у місті, якого немає
- 1974 — Романс про закоханих
- 1975 — Не болить голова у дятла
- 1975 — Пригоди Буратіно — тато Карло
- 1975 — Полковник у відставці — Корній Корнійович Полунін
- 1975 — Пропала експедиція
- 1975 — Дума про Ковпака
- 1975 — Афоня — дядько Єгор
- 1975 — Автомобіль, скрипка и собака Клякса — Контрабас/тато Олега
- 1976 — Еквілібрист
- 1976 — Тимур та його команда — полковник Александров»
- 1976 — Двадцять днів без війни
- 1976 — Така вона, гра (фільм)
- 1976 — «Сто грам» для хоробрості
- 1976 — Ати-бати, йшли солдати — полковник, командир Константина
- 1976 — Фантазії Веснухіна — мілиціонер Степан Степанович
- 1977 — Хто поїде в Трускавець?
- 1978 — Море
- 1978 — Випадкові пасажири
- 1978 — Поки божеволіє мрія — Корчагін
- 1978 — У мене все нормально
- 1979 — Останнє полювання
- 1979 — Пригоди Електроніка - професор Громов
- 1979 — Сталкер —Професор
- 1979 — Охоронець
- 1980 — Два довгих гудки в тумані
- 1980 — Соло
- 1980 — Юність Петра — старець Нектарій
- 1980 — Громадянин Льошка
- 1980 — Тегеран-43 — Єрмолін
- 1980 — На початку славних справ
- 1981 — Ярослав Мудрий
- 1981 — Наказ: вогонь не відкривати
- 1981 — Очікування полковника Шалигіна
- 1981 — Будьте моїм чоловіком
- 1981 — Депутатський час
- 1981 — Залишаюсь з вами
- 1981 — Останній гейм
- 1981 — Оленяче полювання
- 1981 — Про тебе
- 1983 — Щастя Никифора Бубнова
- 1983 — Тут твій фронт
- 1983 — Голос пам’яті
- 1983 — Миргород та його мешканці
- 1984 — Тей, що йде слідом
- 1984 — Без права на провал
- 1984 — Невідомий солдат
- 1984 — Звинувачення
- 1985 — Сестра моя Люся
- 1985 — Стрибок
- 1985 — Груба посадка
- 1985 — Пароль знали двоє
- 1986 — Скарга
- 1986 — Співуча Росія — Образцов
- 1986 — Мільйон у весільному кошику
- 1986 — Щасливий, хто кохав…
- 1986 — До розслідування приступити
- 1986 — Звинувачується весілля
- 1987 — В Криму не завжди літо
- 1987 — Вийти з лесу на галявину
- 1987 — Единожды солгав — академік Станіслав Сергійович
- 1988 — Пропоную руку і серце
- 1989 — Генеральна репетиція
[ред.] Звання та нагороди
1973 — народний артист Української РСР.
[ред.] Джерела
- Фан-сайт фильма «Приключения Электроника»
- Люди
- Кіно-Театр
- Дзеркало тижня
- *Шаблон:Imdb name
