Гриньків Роман Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Р. Гриньків на Канадському Фестивалі

Гриньків Роман Дмитрович (Hrinkiv/Hrynkiv/Hrinkiw/Hrynkiw/Grynkiv/Grinkiv/Grinkiw/Grynkiw/Grinkov/Grynkow) (р.н. - 1969, м. Київ)

Зміст

1 Біографія
2 Майстер бандур
3 Участь у міжнародних фестивалях
4 Робота з визначними музичними постатями
5 Записи
6 Композиції
7 Учні
8 Література та публікації
9 Примітки

[ред.] Біографія

Транскультурний^[1] бандурист. Закінчив Київську консерваторію в 1993 р. клас бандури професора С. Баштан. Викладач бандури в Національної музичної академії з 1997 р. Заслужений артист України. Член міжнародної Асоціації професійних музикантів Ієгуді Менухіна[2]. Є засновником і президентом фонду "Золотий акорд". Певний час жив у США і Канаді. Художній керівник тріо „Тріо Романа Гриньківа”. Дружина бандуристка Лариса Дєдюх.

[ред.] Майстер бандур

Р. Гриньків у майстерні

Р. Гриньків у майстерні В. Вецала в Канаді

Дитячі бандури

Почав експериментувати й удосконалювати концертну бандуру.

1989 - Зняв лишній матеріал з корпусу бандури щоби змешити вагу інструмента. З допомогою батька переробив металеві деталі механіки на зразок Львівських банднур.
1991 - Замовив новий інструмент у Й. Ментея використовуючи ідеї втілені в попредній бандурі. ^[2]
1999 - Думка створення майстерні для виробництва бандури.
1999 - Вперше причепив демферову механіку до бандури зроблений з титану. Причепив палку до бандури для легшого задерженна інструменту та допомогу контролювати демфер.
2000 - Стажувався в канадського майстра бандур В. Вецала в Торонто. Студіював способи комерційного виробництва бандури в Північній Америці. Доробляв бундуру нової консепції.
2001 - Відкриття майстерні з допомогою п. Шведа та інших в Торонто. Займався ремонтом бандур. ^[3] [3]
2003 - Відкриття майстерні в Києві. [4] Творець нафталінової банудри старого зразка та електробандури з алюмінієвими корпусами.
2006 - Закриття майстерні в Києві.

[ред.] Участь у міжнародних фестивалях

(1988) Лауреат первой премии Всеукраинского конкурса исполнителей на народных инструментах (г. Ивано-Франковск),
(1992) Лауреат третьей премии Международного конкурса исполнителей на народных инструментах "Кубок Севера (г. Череповец),[5]
(1993) Лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів, володар Гран-прі імені Гната Хоткевича.
(1994) Фестиваль Ієгуди Менухіна “All the World’s Violins” в Брюсселі.
(2000) Фестиваль Бандури в Торонто, Канада.[6]
(2000) Bloor West Ukrainian Street Festival Торонто, Канада.[7]
(2005) Країна Мрій. [8]
(2005) Фестиваль Бандури в Перемишлі, Польща.
(2006) III Міжнародний фестиваль «СОЗВЕЗДИЕ МАСТЕРОВ» (Фестиваль виконавців на балалайці)[9]

[ред.] Робота з визначними музичними постатями

(1993) - Ієгуді Мєнухін в Бруселі. [10]
(1993) - Зустріч з Ел Ді Меолою в Бруселі. [11]
(1996-98) участник проектів "всесвітного фолка" Питера Гебриела (Peter Gabriel)[12]
(1999) - Гастролі по Україні з Ел Ді Меолою [13]

[ред.] Записи

(1994) “All the World’s Violins” в Брюсселі (учасник разом із Yehudi Menuhin, Stephane Grappelli, L. Subramaniam, Trio Avodah, Titi Winterstein Quintett, Corina Belcea, Natsuko Yoshimoto, Roman & Larissa Grinkiv, Jean Pierre Catoul)[14] Virgin Classics 7243 5 45120 2 5
(1995) Бандура - Фірма Євшан, Канада (Соло), CDYFP 1135,[15]

(1997) Спільний студійний проект «Забава» (Аделаїда, Австралія) (Не видано)[16]

(1997) Група А. Алексаняна

(1999) Al Di Meola “Winter Nights” («Зимові ночі») TELARC jazz (учасник)

У виконанні Гриньківа звучить партія бандури лише в деяких композиціях цього альбому у складі ансамблю разом з: Ал Ді Меола (акустична ґітара, перкусія, клавішні, багатострунна арфа, кайон, думбек, танбур); Герман Ромеро (додаткова перкусія, шейкер перкусія, акустична ґітара); Роман Гриньків (бандура). Диск продався накладом 150 млн. екземплярів по всьому світу. [17]

(2000) Австралійські мандри Фундація Золотий акорд (соло)
(2001) Strings of Soul Canadian Bandura Foundation (учасник)
(2002) Jazzium, Vol. 1 Lemma CD (учасник)
(2002) Enlightenment Canadian Bandura Foundation (solo)

[ред.] Композиції

Веснянка, Фуґа-остінато, Елегія. Тут його записи можна послухати

[ред.] Учні

Ф. Дяденко, Н. Яницька, В. Войт, Р. Войт, К. Троценко, В. Лисенко, О. Суслікова, Ю. Гаюр, І. Радіонова, Н. Голуб

[ред.] Література та публікації

[ред.] Примітки

↑ Термін "транскультурний" є предметом дискусії
↑ Інструмент отримав назву «Бандура Страдиварі». На жаль, він довго не прожив, бо не витримав напруги і почав тріскатись. [1]
↑ Перебрався в Торонто, де і створив власну бандурну майстерню. Йому допомагала діаспора.

Отримано з http://uk.wikipedia.org../../../%D0%B3/%D1%80/%D0%B8/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_6a6e.html