Гудзій Микола Каленикович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мико́ла Кале́никович Гудзі́й (*21 квітня (3 травня) 1887 — 1965) - український та російський учений, літературознавець, академік АН УРСР. Нар. в м. Могилеві-Подільському (Вінницька обл.). В 1911 р. закінчив слов’яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Ще будучи студентом друкує свою першу наукову статтю “Прения живота и смерти” и новый украинский его список” (1910 р.). По закінченні навчання Г. залишається працювати в Київському університеті. З 1918 р. працює викладачем в Таврійському університеті (м. Сімферополь). З 1922 р. – професор Московського університету. Протягом 1938-1947 рр. очолює відділ давньої російської літератури і літератури XVIII ст. в Інституті світової літератури ім. М. О. Горького АН СРСР. У 1957-1963 завідує відділом давньої української літератури Інституту літератури АН УРСР. У своїх наукових дослідженнях Г. основну увагу приділяв вивченню давньої літератури з часів Київської Русі до XVIII ст. Г. було складено хрестоматію давньоруської літератури (1935) та підручник “Курс давньоруської літератури” (1938). Серед наукових інтересів Г., особливе місце займало “Слово о полку Ігоревім”. Г. є автором цілого ряду праць присвячених різним аспектам дослідження цієї літературної пам’ятки. В 1938 р. він виступив ініціатором святкування 750-річчя написання твору. Важливою працею Г. є “Литература Киевской Руси и украинско-русское единение XVII-XVIII вв.”, де було чітко виділено значення давньої київської літературної спадщини в контексті літературної традиції слов’янських народів. Зусиллями Г. було складено збірку “Українські інтермедії XVII-XVIII ст.”, яка стала першим науковим виданням творів цього оригінального жанру української літератури. Глибоким та неординарним є дослідження Г. “Енеїди” Котляревського. В своїх наукових працях Г. особливу увагу приділяє проблемі співвідношення традиції та новаторства, їх взаємодії та синтезу. Г. був одним із редакторів 90-томного видання творів Л. Толстого (текстологічно опрацював 10 томів), головою редколегії зібрання Т. Шевченка, В. Стефаника. Помер Г. 29.10.1965. Науковий доробок Г. став важливою віхою в історії дослідження літературної спадщини Київської Русі та давньої української літератури.
![]() |
Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх. |