Гідравліка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гідравлика (грец. hydraulikуs - водяний, від hydor - вода і aulos - трубка), — наука, яка вивчає закони рівноваги і руху рідин, а також способи застосування цих законів для розв`язання конкретних технічних завдань.
Ці закони широко використовуються під час вирішення практичних завдань у багатьох галузях техніки:
- машинобудуванні;
- гідроенергетиці;
- гідромеханізації;
- водопостачанні тощо.
Гідравлика складається з двох основних частин:
- гідростатика — вивчає закони рівноваги рідин.
- гідродинаміка — розглядає закони руху рідин.
[ред.] Історія науки
Походження цієї науки досить давнє. Явища, які стосуються гідравлики, цікавили людину ще в давні часи. Багато практичних питань пов’язаних із зрошенням, водопостачанням та використанням водної енергії для примітивних двигунів, успішно вирішувались ще в давнину. Проте мистецтво зведення гідротехнічних споруд тоді ґрунтувалось в основному на суто практичному досвіді будівельників.
Першим законом гідравлики, який установлює кількісний зв’язок між окремими елементами явищ, вважають загальновідомий закон Архімеда, установлений за 250 років до н.е.
Великий внесок у розвиток гідравлики зробили вчені XVI та XVII ст.
Нідерландський учений Сімон Стевін встановив правила визначення тиску рідини на стінку і дно посудини.
Італійський фізик і математик Еванджеліста Торррічеллі, учень Галілео Галілея, відкрив закон витікання рідини з посудини і запропонував формулу, що наближено визначала швидкість витікання рідини з малого отвору в посудині під дією сили тяжіння.
Французський математик і фізик Блез Паскаль установив закон, який і досі називається законом Паскаля і широко використовується у гідротехніці.
Засновниками гідравлики, як науки вважається Даниїл Бернуллі.
У XVIII ст. почала розвиватися теоритична гідродинаміка, яка ґрунтувалася на диференціальних рівняннях руху ідеальної рідини Ейлера.
Російський вчений М.Є.Жуковський — основоположник сучасної аеромеханіки, створив теорію гідравлічного удару у водопровідних трубах.
