Гіпергенез
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гіпергене́з (рос. гипергенез, англ. hypergenesis, нім. Hypergenese f) — процеси хімічні і фізичні перетворення мінералів і у верх. частинах земної кори і на її поверхні під впливом атмосфери, гідросфери і біосфери.
Поділяють гіпергенез на 2 етапи і відповідно виділяють 2 зони гіпергенезу:
- криптогіпергенез, що протікає в анаеробному середовищі, і
- власне гіпергенез, пов'язаний з аеробними умовами.
За іншою концепцією запропоновано розрізнювати 3 зони Г.:
- поверхневу зону супрагіпергенезу,
- зону мезогіпергенезу,
- зону протогіпергенезу.
Головну роль в гіпергенезу відіграють хімічний розклад, розчинення, гідроліз, гідратація, окиснення і карбонатизація. Широко розвинені колоїдно-хімічні процеси, зокрема сорбція, розкристалізація гелів, переосадження і явища йонного обміну, біо-геохімічні процеси.
В результаті гіпергенезу формуються родов.:
- залишкові (руди нікелю, заліза, марганцю, магнезиту, бокситів, каолініту);
- інфільтраційні (руди урану, міді, самородної сірки);
- розсипні (золото, платина, мінерали титану, вольфраму, олова);
- осадові (вугілля, горючі сланці, солі, фосфорити, руди заліза, марганцю, алюмінію, урану, міді, ванадію, гравій, піски, глини, вапняки, гіпс, яшма, трепел).
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
