Дафна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ДА́ФНА (гр. Daphnē — лавр.) — 1) німфа, дочка фессалійського річкового бога Пенея та Геї. У Д. закохався Аполлон ; коли вона втікала від нього, мати обернула її на лавр. Аполлон, охоплений тугою, увінчався лавровими гілками, і відтоді лавр став атрибутом бога.

До міфа про Д. зверталися Овідій, пізніше Г. Сакс, А. Беккарі, М. Опіц, Ж. де Лафонтен. У музиці образ Д. знайшов утілення в творах А. Скарлатті, Г. Ф. Генделя, Р. Штрауса; до нього зверталися такі художники й скульптори як Л. Джордано, Я. Брейгель, Н. Пуссен, Л. Берніні та ін.; 2) лавровий і кипарисовий гай біля сірійської Антіохії із славнозвісною святинею Артеміди й Аполлона (згоріла 362 р. до н. е.). Хто із засуджених ховався в гаї, той діставав право захисту.

[ред.] Література

• Словник античної міфології