Дизельний двигун
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ди́зельний двигу́н, двигун внутрішнього згорання, у якому використовується легке нафтове паливо. Це поршневий двигун типу бензинового, але тільки повітря (а не паливо-повітряна суміш) заходить у циліндр при першому такті поршня. Поршень піднімається і стискає повітря до дуже високої температури. У цей момент насос вприскує паливо, і через високу температуру повітря, воно загорається. Поки воно горить, поршень опускається вниз (робочий хід). Двигун економічний, названий іменем свого винахідника, Рудольфа Дизеля. Цикл роботи ДВЗ складається з процесів стиску, згорання, розширення, випуску відпрацьованих газів. У теоретичних циклах приймається, що впуск паливної суміші відбувається моментально, що відповідає точці початку стиску.
Цикли карбюраторних та дизельних двигунів відрізняються характером процесу підводу тепла(згоряння). Слід відмітити, що на практиці цикл реальних ДВЗ відповідає комбінованому циклу або узагальнюючому, в якому частка тепла підводиться при V=пост., а друга при Р=пост.
Дизельні двигуни мають більший ресурс до капітального ремонту - 200-800 тим. км.
Характерним є звук насосу, що під тиском вприскує паливо в циліндри.
