Дремцов Микола
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сeргíй Прoкóпoвич Дрiмцо́в (Дрeмцoв, Дрiмчeнкo) — (3(15).V.1867 Харків —18.VIII.1937 там же) композитор, фольклорист, хоровий диригент, педагог, журналіст, художник, громадський діяч. з. а. УРСР з 1928 р.
Зміст |
[ред.] Біографія
Загальну освіту отримав у Харківському реальному училищі, закінчивши 7 класів хімічного відділення. В будинку Дрімцових постійно лунала музика, і Сергій Прокопович навчався їй з дитинства. Брав уроки гри на фортепіано у І.Є.Вільчека та співу у С.Я.Лапинського, навчався грі на скрипці.
У 1887 р., за зв’язки з Харківською народовольською організацією висланий до Сибіру. Через рік він отримав від властей дозвіл вчитися і вступив до агрономічного відділення Красноуфимського технікуму, після закінчення якого оселився у Вятці, де продовжив заняття музикою (навчався сольному співу у К.Шляпникової в приватній школі Лєонової та брав уроки гри на фортепіано у Р.Андрєєва).
У Вятці розгорнулася активна журналістська діяльність С.П.Дрімцова. З 1897 р. до 1903 р. він був секретарем редакції “Вятской газеты”. Він написав низку праць з питань агрономії. С.П.Дрімцов підтримував творчі контакти з видатними діячами української культури І.Франком, М.Старицьким, М.Лисенком.
У 1903 р. закінчився строк заслання і С.П.Дрімцов повернувся в Україну. Деякий час жив у маєтку поміщика Лісевича на Сумщині, працював у нього агрономом. Тут познайомився з видатним вченим-ботаніком, професором Харківського університету А.Красновим.
З 1907 р. С.П.Дрімцов постійно жив у Харкові. З 1908 р. до 1917 р. завідував відділом позашкільної освіти Харківського повітового земства, організував хорові та музичні гуртки в робочих клубах. Великим успіхом користувалися концерти хору Народного будинку. С.П.Дрімцов не припиняв журналістської діяльності. В 1909–1913 рр. він працював в редакції журналу “Хлібороб” і був фактичним редактором.
[ред.] Музична діяльність
Сергій Прокопович багато зробив для розвитку музичної освіти в Україні, працював педагогом і керував рядом учбових закладів. На 1920-ті рр. припадає пік музично-громадської діяльності С.П.Дрімцова. Він брав участь в організації Харківського відділення музичного товариства ім. М.Леонтовича (1922), Харківської філармонії (1928), був членом Вищого музичного комітету Голів політосвіти НКО, Всеукраїнського товариства драматургів і композиторів.
З початку 1920-х рр. особливою популярності і широкого розвитку набула хорова музика. Дрімцов був засновником і першим диригентом “Українського державного хору”, диригентом хорової капели Губполітосвіти, завідував студією Робітничо-селянського театру.
У 1925 р. С.П.Дрімцов – ректор Харківського музично-драматичного інституту (1925-34 - ректор). Надалі Сергій Прокопович – завідуючий Музичними класами при Харківському музично-драматичному інституті, член правління інституту. Він був одним з організаторів Робітничої консерваторії і протягом двох років завідував учбовою частиною (початок 1930-х рр.).
Внесок С.П.Дрімцова у розвиток української музичної культури був високо оцінений урядом УРСР. З нагоди 35-річчя його музичної діяльності, Сергію Прокоповичу присуджено звання “Заслуженого артиста державних театрів” (1928).
У 1934 р. С.П.Дрімцов після самгубство М. O. Скрипника був змушений залишити iнститут. Він отримав роботу у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Короленка, де очолив створений ним музичний відділ.
Помер С.П.Дрімцов 18 серпня 1937 р. Він був похований на Першому міському кладовищі у Харкові, згодом його прах перенесено на 13 кладовище в Меморіал.
[ред.] Дрімцов і бандура
Особливу цікавість проявив С.П.Дрімцов до мистецтва кобзарів. З І.Кучеренком у Сергія Прокоповича були дружні стосунки, сліпий бандурист часто гостював у нього. Разом з І.Кучеренком С.Дрімцов працював над реконструкцією бандури. На Міжнародному конкурсі музичних інструментів у Парижі бандура С.П.Дрімцова отримала премію “Гран Прі” (1912).
Вчився грати на бандурi у В. Ємця. Фiнансoвo утримував кoбзарськi курси в Лисeнкiвськiй шкoлi. Видав "Думи i пiснi кoбзаря I. Кучeрeнка" записи та iлюстрацiї.
У 1925 р. Д. став дирeктoрoм та професором Xар. Муз-драм iнституту дe брав участь у ствoрeння клас бандури. Скoмпoнував oпeру "Iван Мoрoзeнкo" на кoбзарськi мoтиви i присвятив її I. Кучeрeнкoвi.
[ред.] Композиції
- Опера-дума “Іван Морозенко” (1914, 2га ред 1925),
- опера “Мартин Гак”,
- оперета “Сорочинський ярмарок” (1926)
- музика до вистав Сотник, Тополя (1934),
Інструментальна та вокальна музика.
- камерно-інструментальне тріо “Кобзарський спів” (1926),
- Сюїта і Квартет; для фортепіано
- п’єси; хори на слова В.Сосюри, романси і пісні на слова Т.Шевченка, Л.Українки, М.Некрасова;
- обробки народних пісень; музика до театральних вистав.
[ред.] Праці
- Елементи народного стилю в творчості М. Лисенка,
- Музична теорія
[ред.] Джерела
- Сидоренко Н. Дримцов Сергей Прокофьевич / Н.Сидоренко // Музыкальная энциклопедия. – М., 1974. – Т. 2. – С. 318-319.
- Дрімцов Сергій // Енциклопедія Українознавства. – К., 1994. – Т. 2. – С. 595.
- Дрімцов Сергій Прокопович // УРЕС. – К., 1986. – Т. 1. – С. 553.
- Дрімцов (Дремцов) Сергій Прокопович // Муха А. Композитори України та української діаспори: Довідник / А.Муха. – К., 2004. – С. 97.
- Ахтырский Б. Многогранность / Б.Ахтырский // Крас. знамя. – 1982. – 22 июля.
- Галкин В. Скорбный мотив: Музыканты трагической судьбы / В.Галкин // Панорама. – 1997. – 19 лип. – С. 14.
- Сарана А. Пропагандист народной песни / А.Сарана // Крас. знамя. – 1967. – 17 мая.
- Смоляга Н.В. Сергій Прокопович Дрімцов / Н.В.Смоляга // Музична Харківщина: Зб. наук. пр. кол. авт. Харк. ін-ту мистецтв ім. І.П.Котляревського. – Х., 1992. – С. 112-113: порт.
