Друкарська форма
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Друкарська форма
скомплектований типографський набір, пластина, циліндр і т.п. форми, поверхня яких містить друкуючі та пробільні елементи. Призначена для багаторазового одержання друкарських відбитків. Взаємне розташування друкуючих і пробільних елементів визначає спосіб друку. Залежно від способу друку, виду друкованих машин, характеру матеріалів, що використовуються, розрізняють наступні друкарські форми: при високому друці - набір, кліше, стереотип; при плоскому друці - форма на монометалі (алюміній, цинк), біметалі й поліметалі (наприклад, сталь, мідь, хром); на склі - фототипія; при глибокому друці - мідні або хромовані циліндри. За характером графічних елементів і виду друкованої продукції виділяють текстові, ілюстраційні та змішані друкарські форми. Матеріал друкарської форми різноманітний: кольорові метали, сплави, пластмаса, гума, дерево, металева або паперова фольга й ін. Залежно від матеріалу виготовлення з однієї форми можна віддрукувати до 1 млн. відбитків і більше. Друкарська форма значною мірою визначає якість друку видання.
Зміст |
[ред.] Офсетна форма
[ред.] Поліметалічна
складається із двох міцно з’єднаних між собою металів і основи. Один із металів використовується для створення друкуючих елементів (мідь), а другий – для створення пробільних елементів (хром, нікель, сплав нікелю і кобальту та ін.). Поліметалічні друкарські форми мають добрі друкарські властивості і високу тиражестійкість. Є три основні способи їх виготовлення: 1) на поліметалічних мідно-хромових пластинах з хімічним чи анодним травленням хромового шару на друкарських елементах, тиражестійкість – 1,5 млн. відбитків; 2) на поліметалічних мідно-нікелевих пластинах з анодним травленням нікелевого шару на друкарських елементах, тиражестійкість – 1 млн. відбитків; 3) на міді з наступним нарощуванням хромового чи нікелевого шару на пробільні елементи, тиражестійкість більше 500 тис. відбитків. Окрім того, використовують біметалічні друкарські форми нержавіюча сталь – мідь. Пробільні елементи отримують хімічним травленням мідного шару до сталі. Тиражестійкість біметалічних форм 1 млн. відбитків.
[ред.] Монометалічна
виготовляється на пластинах із одного металу (алюміній, вуглеводна сталь). Ці форми за друкарськими властивостями і тиражестійкістю поступаються поліметалічним формам, але широко використовуються в поліграфічній промисловості, так як технологія їх виготовлення значно простіша. Монометалічні друкарські форми на гладкому алюмінію використовуються при друці тиражів до 200 тис. відбитків. В залежності від копіювального шару, що використовується, друкарські форми отримують позитивним чи негативним копіюванням.
[ред.] Склографічна форма
виготовляється на скляній пластині, на якій спочатку наносять ґрунт, а потім притискають машинописний або накреслений спеціальним чорнилом оригінал. Друкуючі елементи утворяться в результаті хімічної взаємодії компонентів шаруючи ґрунту й фарби оригіналу. Склографія характеризується простотою технологічного процесу, однак через малу продуктивність і низьку якість зображення заміняється іншими видами друку.
[ред.] Літографська форма
це гладка (для відтворення перової графіки) або зерниста (для відтворення олівцевого малюнка) поверхня каменю (вапняку), на яку нанесене зображення жирною тушшю (кистю або пером) або літографським олівцем. Нерідко зображення переводиться на камінь із малюнка, виконаного на спеціальному літографському паперу – корнпапірі. Після хімічної обробки каменю, послідовного нанесення на поверхню форми води й фарби проводиться друк.
[ред.] Ксилографська форма
виготовляється ручним гравіюванням. Зображення в ксилографії друкується із плоскої поверхні дерев'яної дошки, що покрита фарбою, від якої вільні заглиблення, вирізані між елементами зображення. Форми, виготовлені способом ксилографії, витримують до 15 тис. відбитків. Для більших тиражів із ксилографічних дощок робиться гальванокліше. Будучи найдавнішим видом гравюри, ксилографія здавна використовувалась для створення як ілюстрацій у друкованих книгах, так й естампів. В XIX ст. широко застосовувалася для друкування ілюстрацій і репродукування живопису й малюнків в книгах та журналах.
[ред.] Флексографська форма
виготовляється пресуванням з гуми або каучукоподібної пластмаси. Використаються також литі й фотополімерні друкарські форми. Друк виконується на папері, целофані, фользі й полімерних плівках. Флесодрук широко застосовується при виготовленні пакувальної продукції, а також для друкування бланків, рекламних й (іноді) книжкових видань.
 |
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
