Заливаха Опанас Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Опана́с Іва́нович Залива́ха (26 листопада 1925, с. Гусинка, нині Куп'янського району Харківської області) — український живописець.

Зміст

1 Біографічні дані
2 Твори
3 Премії
4 Література

[ред.] Біографічні дані

Від 1947 навчався в Інституті живопису, скульптрури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Того ж року виключено за «поведідку, не гідну радянського студента». 1953 поновлено в інституті. Закінчив його 1960.

1960—1961 — зудожник Тюменського художнього фонду.

1961—1965 — зудожник Івано-Франківського художнього фонду.

1965—1970 відбував покарання за статтею 62 Карного кодексу УРСР («за антирадянську агітацію та пропаганду») — 5 років у таборі № 385 (Мордовія).

Працював у галузі станкового живопису та графіки.

[ред.] Твори

«Чайна» (1962).
«Полтавчанка» (1964).
«Є в будемо» (1985).
«Дзвонар» (1987).
«Червона калина» (1989).
«ХХ вік», «Мироносиці», «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка», «Козака несуть», «Початок» (всі — 1990—1994).
Вітраж 1963—1964 «Тарас Шевченко» для Київського університету (у співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук, Галиною Зубченко) — твір знищено, авторів у квітні 1964 виключено зі Спілки художників.
Оформлення книг:
- «Палімпсести» Василя Стуса,
- «Блудні сини України» Євгена Сверстюка.

Автор спогадів про Аллу Горську в книзі «Алла Горська. Червона тінь калини. Листи. Спогади. Статті» (Київ, 1996).

[ред.] Премії

Премія імені Василя Стуса (1989).
Шевченківська премія (1995) за твори останніх років — «ХХ вік», «Мироносиці», «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка», «Козака несуть», «Початок».