Заливчий Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Андрі́й Іва́нович Зали́вчий (14 жовтня (26 жовтня) 1892, с. Млини, нині Гадяцького району Полтавської області — 13 грудня 1918, Чернігів) — український письменник і громадський діяч.

Зміст

1 Біографія
2 Творчість
3 Увічнення пам'яті
4 Література
5 Дивись також

[ред.] Біографія

Народився в бідній селянській сім'ї. Навчався на юридичному факультеті Харківського університету (нині — Харківський національний університет імені Василя Каразіна). Був керівником студентського руху Харкова, членом ЦК Соціалістичної юнацької спілки. 1915 був одним з організаторів студентського виступу проти відправки на фронт неблагонадійних студентів. За це того ж року його засудили до довічного заслання в Тургайський край (Казахстан).

Після Лютневої революції 1917 повернувся (в березні 1917) в Україну. Працював у Зінькові (тепер Полтавської області): редагував газету «Зіньківська народна управа», брав участь у створенні земельних комітетів у місті Зіньків.

Був членом ЦК Селянської спілки, Української Центральної Ради. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), входив до її харківської організації, був одним із засновників так званої фракції лівобережців, підтримував політичну орієнтацію лівого крила партії.

У грудні 1918 очолив повстання проти гетьмана Павла Скоропадського в Чернігові. Під час цього повстання загинув. Поховано в Чернігові на міському кладовищі.

[ред.] Творчість

Написав автобіографічний цикл новел «З літ дитинства», що мають імпресіоністичний характер. Новели приваблюють психологізмом, ліричністю, драматичною сповідальністю про голодне й холодне дитинство («Їсти», «Родина», «Обкладки»), співчуттям до знедолених («Школа», «З благородними дітьми»).

За тематикою та стилем новели Заливчого близькі до оповідань Архипа Тесленка, Степана Васильченка.

[ред.] Увічнення пам'яті

1919 одній із вулиць Чернігова надали ім'я Заливчого.

1926 у Києві вулицю Совську було перейменовано на вулицю Заливчого. Проте така назва протрималася до 1952, відтоді це вулиця Фізкультури.

[ред.] Література

Крижанівський С. А., Мельник В. О. Заливчий Андрій Іванович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 234.
Осташко Т. С. Заливчий Андрій Іванович // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К., 2005. — С. 229.
Михайличенко Г. Вступне слово // Заливчий А. З літ дитинства. — К., 1919.