Каньйон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Каньйон або ущелина — глибока долина між кручами, звичайно вимита річкою. Більшість каньйонів утворюються в результаті довгострокової ерозії від рівня плато. Кручі формуються, тому що кам'яні породи, що залишилися на стінах долини, до меньшої міри півдергаються ерозії річковою водою та атмосферними опадами. Часто ці породи стійкіши за вимиваємі. Каньйони значно більш звичайні в безводих областях, ніж у вологіших, тому що нахил має менший ефект в безводих зонах. Стіни каньйонів часто утворюється із стійкіших пісковиків або граніту. Інколи у гирлах річок формуються підводні каньйони.

Слово «каньйон» іспанського походження (cañón). Це слово загалом використовується по відношенню к таким утворенням в Америці, тоді як слово «ущелина» звичайніше в Європі, Австралії та Азії, хоча обидва слова можуть використовуватися у будь-якому місці.

Дуже відомий приклад каньйона — Великий Каньйон в Арізоні. На південному-заході США каньйони археологічно важливі, тому що на їх схилах будівалося багато поселень, особливо народами Пуебло.

Іноді великі річки пробігають по каньйоном в результаті поступового геологічного підйому рівнини. Такі річки практично не можуть міняти своє русло. Відомі приклади — ріки Колорадо і Снейк на північному заході США. Каньйони часто формуються у вапнякових породах. Вапняк певною мірою розчинний, тому в скелях формуються системи печер. Коли вони руйнуються, залишається каньйон, наприклад у пагорбах Мендіп в графстві Сомерсет і Йоркширських Долинах в Йоркширі, Англія.