Карбованець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ру́бль (українська назва — карбо́ванець) — основна російська і радянська грошова одиниця, що виникла на початку 14 ст., але до початку 18 ст. була тільки лічильною одиницею. Містила в собі 100 «новгородських денег» (або 200 «московських денег»), що з 1535 дістали назву «копейних денег», або копійок. Реальною срібною монетою на 100 копійок, рівною певний час західньоєвропейському талерові, карбованець став з 1704 р. З 1715 рубль карбовано аж до 1924 (за винятком 1917-1920). На Україні запроваджено в обіг з почтаку 18 в.; .

В СРСР карбованець випускаються Державним Банком СРСР у деномінаціях 100, 50, 25 і 10 карбованців та Державню Скарбницею СРСР в деномінаціях 5, 3 й 1 карбованців та 1 карбованець міднонікльовий. Серед інших карбованець має також напис українською мовою — «карбованець». Оскільки банкові чеки в СРСР були не дуже поширені, більшість прямих розрахунків велося готівкою і тому кількість карбованців в обігу була надзвичайно велика. Карбованці друкувалися в Москві й Ленінграді. Республіканський відділ Державного Банку СРСР у Києві одержував резервний приділ карбованців з Москви раз на місяць, а випускав карбованці в обіг тільки за директивами Москви кожного третього дня; т. ч. уряд УРСР забезпечений власними фінансами тільки впродовж трьох днів (крім кредиту).

Купівельна сила карбованця здиференційована державою залежно від типів ринків та цін. Так, 1973 у Києві, на харчових базарах, купівельна сила карбованця становила тільки 65% того, що в державних крамницях, а в інвалютних крамницях, що продають за закордонні «сертифікатні» карбованці (що їх надсилають еміґранти додому, привозять туристи тощо) була на 57% вища, ніж у державних харчових крамницях.

Карбованецб був суто внутрішньою, не вільнообмінною валютою; вивіз і ввіз карбованців через кордон у сумах більших, ніж 30 карбованців на особу був заборонений. За кордоном карбованців в обігу не існувало, хоч всі зовнішні торгівельні й платіжні розрахунки перечислялися на карбованці за паритетами валют, то визначаються Державним Банком СРСР щомісяця.

У 1950, головним для розрахунків з закордоном, карбованець було поставлено на високу золоту базу (0,222168 г), хоч його купівельна сила всередині країни була тоді на 45% нижча, ніж перед війною. 15 листопада 1960 золотий «вміст» карбованця підвищено до 0,987412 г і одночасно замінено 10 старих карбованців на один новий. Цим карбованець здевальвавано на 55,5%, але його вартість і далі завищена.

(За один карбованець)	1913	1930	1938	1950	1961	1973
Американських доларів	0,51	0,51	0,19	0,25	1,11	1,33
Британських фунтів	0,10	0,10	0,04	0,09	0,40	0,54
Французьких франків	2,67	12,90	6,54	87,72	5,44	6,06
Німецьких марок	2,16	2,14	0,47	—	4,44	3,80
Чехо-словацьких корон	—	16,95	5,41	12,50	8,00	8,00
Польських злотих	—	4,44	1,10	1,00	4,44	4,44
Угорських форинтів	—	2,86	—	2,93	13,04	13,04
Румунських леїв	—	76,92	—	37,45	6,67	6,67

Держбанк купував один грам золота за один карбованець, проте на чорному ринку в Одесі за один карбованець можна було купити лише 0,07 г золота станом на 1973 р.. Один американський долар на чорному ринку в Одесі коштував 20 карбованців у 1955, 28 карбованців у 1960, 2,6 карбованця у 1965, 6,15 карбованця у 1970 і 5 карбованців у 1973. Натомість «сертифікатний» карбованець у Нью-Йорку коштував у 1973 2,60 долара. Політика завищення карбованця призводила до того, що експорт товарів з СРСР і з України є менше вигідний, ніж імпорт; одержання кредитів за кордоном є вигідніше, ніж надавання позик за кордон, а також дуже вигідно одержувати гроші й пакунки, як і вести обрахунки з туристами з-за кордону.

Хоч карбованець не є вільнообмінною валютою, зміни вартості закордонних валют змушують Держбанк СРСР постійно змінювати паритети карбованця, а це, хоч і сповільнено, впливає на купівельну силу карбованця всередині країни через ціни експортних та імпортних товарів, бо держава мусить порівнювати ціни і виплачувати їх внутрішнім продуцентам і споживачам у карбованцях.