Керченська протока
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Керченська протока (кримс. Kerç boğazı), званий стародавніми греками Боспор Кіммерійський (по народу - кіммерійці) — протока, що сполучує Чорне і Азовське моря. Західним берегом протоки є Кримський півострів, східним — Таманський півострів. Ширина протоки — від 4,5 до 15 км. Найбільша глибина 18 метрів. Найважливіший порт — місто Керч.
Керченська протока є зоною промислу багатьох видів риб. Сезон ловлі починається в кінці осені і триває декілька місяців.
По Керченській протоці рекомендується проводити умовну межу Європи і Азії, залишаючи Азовське море в межах Європи. Традиція ділення сходить до античності.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Міф, архаїка
Евріпід описує, як з боку Тавріди (Криму) протоку перепливає Іо — кохана Зевса, перетворена Герою в корову і гнана оводом. ("Іфігенія в Тавріді")
Есхіл називає переправу через протоку — «Коров'ячий брід».
У своїх «Життєписах» Плутарх, посилаючись на Геланіка Митіленського, повідомляє, що амазонки переправлялися через Боспор Кіммерійський по льоду.
[ред.] Античність
Про те, що кочівники взимку переходили протоку по льоду, відомо з «Історії» Геродота. У 5 столітті до н.е. представники старовинного мілетського аристократичного роду Археанактідов заснували на західному березі протоки місто Пантікапей — столицю Боспорського царства на місці нинішньої Керчі. Геродотом двічі згадані Кіммерійські переправи.
У II столітті до н.е. на льоду протоки з боку Меотідського озера (Азовського моря) відбулося битва між армією полководця Неоптолема і варварами: "Лід в цих місцях такий міцний у гирла Меотідського озера (тобто в керченській протоці), що в тому місці, де зимою військовий начальник Мітрідата переміг варварів в кінній битві на льоду, він же розбив в морській битві тих же варварів літом, коли лід розтанув" (Страбон, II, 1, 6) "Розповідають, що полководець Мітрідата Неоптолем в одній і тій же протоці влітку розбив варварів в морському бою, а зимою в кінному". (VII, 3, 18)
[ред.] XX століття
У квітні 1944 почалося будівництво залізничного моста через протоку. 115 однотипних прольотів по 27,1 м, 110-метрова пролітна будова подвійного судноплавного отвору, що повертається на середній опорі, над фарватером для проходу крупних суден, естакади біля берега і гребля склали повну довжину мостового переходу. Будівництво завершилося осінню того ж року. Оскільки міст не мав кригорізів, в лютому 1945 року льодом з Азовського моря було пошкоджено близько 30% опор. Міст відновлювати не стали, а уцілілі частини були ліквідовані, оскільки були перепоною для судноплавства.
Для заміни зруйнованого моста в 1953 році відкрита Керченська поромна переправа, що з'єднала Крим і Краснодарський край (лінія Порт Крим — Порт Кавказ). У роботі переправи брали участь чотири залізничні пороми: «Заполярний», «Північний», «Південний» і «Східний». Спочатку ці пороми планували використовувати на залізничній переправі, що будувалася, через Єнісей в Ігарці, але в 1953 році це будівництво було закрите і пороми перевезли до Криму. Пізніше в експлуатацію було введено три автомобільні пороми: «Керченський-1», «Керченський-2» і «Ейськ».
В кінці 1980-х років, у зв'язку із старінням залізничних поромів припинено перевезення пасажирських, а потім і товарних потягів через протоку. Із-за проблем з фінансуванням нові пороми для переправи побудовані не були, і протягом майже 15 років переправа використовувалася тільки для перевезення автомобілів. Неодноразово пропонувалися проекти будівництва нового моста через Керченську протоку, але із-за дорожнечі вони не отримали подальшого розвитку.
[ред.] Сьогодні
У 2004 році переправі був переданий залізничний пором «Анненков», і залізничне повідомлення через протоку було відновлене. У листопаді 2004 року напередодні другого туру президентських виборів в Україні відбулося урочисте відкриття поромної переправи. У акції взяв участь президент Росії Володимир Путін.
[ред.] Територіальна суперечка
У 2003 році Керченська протока опинилася в центрі скандалу між Росією і Україною після того, як власті Краснодарського краю, прагнучи запобігти розмиву морського берега, почали в квапному порядку зводити греблю від Тамані у бік українського острова Тузла. Росію звинуватили в посяганні на українську територію. Конфлікт вдалося вирішити після втручання президентів — будівництво греблі зупинили, і Тузла залишилася українською. Як у відповідь Україна погодилася підписати договір, по якому Керченська протока була визнана сумісними внутрішніми водами Росії і України.
