Китастий Григорій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Григорій Китастий

Китастий Григорій Трохимович (17 січня 1907, Кобеляки, Полтавська область - 6 квітня 1984, Баунд-Брук, Нью-Джерзі, США ) - композитор, диригент, бандурист.

Народився у селянській родині, що вела свій родовід з "козацького стану".

Ще з молодих років він цікавився мистецтвом і був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого.

На 20-му році життя Г. Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму на вокально-хоровий відділ. Нелегко було вчитися і заробляти собі на хліб. У своїй "Автобіографії" він з вдячністю згадує директора технікуму, керівника Полтавської хорової капелі Федора Попадича, котрий, очевидно, помітивши неабиякий хист свого учня, приділяв йому особливу увагу, піклувався й про поліпшення умов його життя. У 1930 році по закінченні музичного технікуму вступив до Київського музично-драматичного інституту ім. Миколи Лисенка.

Навчаючись на дириґентсько-капельмейстерському факультеті, оволодівав технікою гри на скрипці і корнеті, та найбільше часу присвячував бандурі. Після закінчення курсу навчання на хормейстерському факультеті, у 1933 році, за порадою теоретика Г.Любомирського, переходить на композиторський факультет. Під час навчання доволі часто виступав як бандурист у складі агіткультбригад. Тоді ж він познайомився з бандуристами Київської капелі, з якою спочатку час від часу виступав у концертах, а пізніше, у 1934 році, став дійсним її членом.

У 1935 році |Полтавська і Київська капелі об'єдналися в одну - Державну Зразкову Капелю бандуристів України. В ній Г. Китастий спершу був концертмейстером, а пізніше - заступником мистецького керівника.

З початком Другої світової війни Капелю не включили до списку художніх колективів, які підлягали негайній евакуації, натомість вона була розформована. Молодших за віком призвали до діючих бойових з'єднань, а старших - на копання протитанкових ровів навколо Києва. З тих, що пішли на фронт, багато загинуло, дехто потрапив у полон, серед них був і Григорій Китастий. З полону йому пощастило втекти і повернутися у Київ. В окупованому німцями місті він розшукав 16 артистів і з ними утворив нову Капелю, давши їй ім'я Тараса Шевченка. Після довгого чекання на початку 1942 року німецька влада дозволила двотижневі гастролі Капелі по селах Київщини. Концерти мали шалений успіх, і це окриляло артистів.

Весною Капеля виїхала у концертну подорож по Волині і Галичині, з якої колектив було відізвано до Києва і невдовзі, у вересні 1942 року, під виглядом гастролей вивезено до Райху. Два місяці артисти провели у таборі остарбайтерів (робітників зі сходу) Шупен 43 в Гамбурзі. Працювали у клепальному цеху, виготовляючи якісь деталі для підводних човнів. У святкові дні давали концерти для робітників табору.

Завдяки втручанню редактора газети для остарбайтерів "Українець" Андрієві Лицеву, Капелю вдалося вирвати з табору.

Наприкінці листопаду надійшло повідомлення з Берліну про переведення колективу на концертну роботу. Залишаючись в статусі остарбайтерів протягом усієї війни, капеляни постійно роз'їжджали по німецьких містах, де було найбільше українських робітників, доводилося виступати і перед інтернаціональними аудиторіями. Скрізь їх виступи проходили з тріумфом.

У 1943-1944 роках Капеля 9 місяців перебувала на гастролях в Галичині. У Турці капеляни зустріли поета Івана Багряного. Г. Китастий подружив із ним, і ця дружба й творча співпраця тривали до останніх днів життя Івана Багряного (1963).

У Турці поет написав кілька патріотичних бойових віршів, які окрилив Г. Китастий. Вони одразу увійшли до репертуару Капелі, з яким вона виступала в селах, містах Західної України та в лісах перед вояками Української Повстанської Армії (УПА).

Після закінчення війни музиканти Капелі опинилися в таборі переміщених осіб. Г. Китастий невтомно працював над концертними програмами Капелі, виступи якої користувалися непересічним успіхом у таборах ДП у Західній Европі.

Г.Китастий жив у Детройті, пізніше короткий час у Каліфорнії, в 1964 році переїхав до Чікаґо, де очолив перший ансамбль бандуристів Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ).

Наприкінці 1967 року він переїхав до Клівленду і звідти автомобілем їздив у Детройт на проби (репетиції) Капелі Бандуристів.

Інтереси митця не обмежувалися мистецтвом. Він був активним у суспільному та політичному житгі української громади в діаспорі, з задоволенням грав у шахи.

На честь 70-річчя Григорія Китастого осередок Української Революційної Демократичної Партії (УРДП), членом якої він був, привітав його виданням "Збірника на пошану Григорія Китастого". Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації ім. Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори.

Могила Г. Китастого в Банд Брук, США.

У 1984 році Григорій Китастий несподівано захворів і 6 квітня помер від раку. Похований на українському православному кладовищі, побіч церкви-пам'ятника в Баунд-Бруці, в штаті Нью-Джерзі (США). Збірник "Вставай, народе!" - перша в Україні публікація творів Григорія Китастого, написаних у різні роки.

[ред.] Композиції

[ред.] Публікації

Kytasty, H. – Some Aspects of Ukrainian Music under the Soviets – Research Program on the USSR, Mimeographed Series № 65, N.Y. 1965 (62с.)
Китастий Г. – Моя автобіографія – рукопис (48с.)
Китастий Г. – Дві декади укр. Мистецтва в Москві – ж. Нові Дні, липень, 1953
Китастий Г. – До 50 –ліття Першої капели бандуристів в Україні – ж. Вісті, 1969. #29
Китaстий Г. - Мoїм друзям-кoбзaрям нoвoрiчний привiт! - ж. Бандура, #7-8, 1984
Китaстий Г. - Вoсьмигoдинний рoбoчий дeнь для мистцiв, дiм бoжeвiльниx у Києвi тa iншe. - ж. Бандура,#9-10, 1984
Китaстий Г. - Буржуaзнa Гaличинa, Трiюмф Шeвчeнкa нaд Стaлiним i всeж тaки Укрaїнa - ж. Бандура, #9-10, 1984
Китaстий Г. - Прeм'єр Любчeнкo, Турeцькi Султaни, Мaршaл Блюxeрeнкo й дeщo iншe - ж. Бандура, #9-10, 1984
Китaстий Г. - Укрaзiя, Гoстювaння у Тaмeрлaнa i змoвa прoти Мoскви вiд Бугу дo Судaр'ї - ж. Бандура, #9-10, 1984

[ред.] Література

Волиняк, П. - Коштовний подарунок нації ж. Нові Дні, квітень,1969 (Про композицію Битва під Конотопом)
Інтерв’ю маєстра Г. Китастого з співпрацівником ж. Нові Дні – ж. Нові Дні, 1973
Гарасевич, Марія – Григорій Китастому в його ювілейний рік – ж. Нові Дні, ч.10, 1982
Мішалов, В. – Мої спогади про Г. Китастого – г. Вільна думка 13.5.1984
Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи – Сідней, Австралія, 1986 - 106с.
Литвин, М. – Струни золотії – “Веселка”, К.:1994 (117с.)
Самчук, У. - Живі струни - Детройт, США, 1976 (468с.)
Гoрняткeвич, A. - Григoрiй Трoxимoвич Китaстий 1907-84 -#11-12, 1985
Горняткевич, А. - Кобзарське мистецтво Григорія Китастого – НТЕ –1993 ч 5-6