Київський фунікулер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Київський фунікулер — є частиною транспортної системи міста Києва. Фунікулер споруджувався 1902—1905.

Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала завжди, скільки стоїть Київ. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, потім - Андріївським узвозом, який під цією назвою відомий ще з позаминулого століття, але існував значно раніше. Потім від Хрещатика до Подолу - Володимирським узвозом пішов перший трамвай, і шлях став хоч довшим, зате зручнішим.

Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер А. А. Абрагамсон. Проект розробили інженери М. К. П'ятницький та М. І. Баришников. Спорудження фунікулера тривало з 1902 по 1905 рік. Колії підйому простяглися на 200 метрів. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів тік. Називався Михайлівським механічним підйомом, тому що розташований був поруч були будівлі Михайлівського Золотоверхого монастиря.

На той час це було досить прогресивне інженерне вирішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли і підйомні машини. Першу реконструкцію фунікулеру було здійснено у 1928 році. Будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії, і відтоді нижня станція була перенесена на Поштову площу вулиці Сагайдачного.

1958 року проведено кардинальну реконструкцію фунікулера. У машинному залі встановили більш сучасне устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. Наприкінці 1984 року фунікулер пережив ще одне оновлення. Щороку цей незвичайний вид транспорту перевозить 2,8 мільйона пасажирів, серед яких чимало туристів.

[ред.] Джерело