Кобанська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Три локальні варіанти Кобанської культури

Кобанська культура — археологічна культура бронзової і залізної доби.

Була поширена в центральній частині Північного Кавказу в 1100-400 рр. до РХ. Пам'ятки Кобанської культури (могильники й поселення) відомі від верхів'їв Кубані до Дагестану.

Встановлено місцеве походження Кобанської культури.

Названа за знахідками 1869-го року бронзових речей близ села Кобан у Північній Осетії.

Для Кобанської культури характерні:

• бронзові сокири витонченої форми, поясні пряжки, фібули, браслети, налокотники й інши предмети, прикрашені геометричним орнаментом і зображеннями тварин;
• кераміка з геометричними візерунками й наліпками.

Могильники Кобанської культури у високогірній зоні складаються з кам'яних скринь, у передгір'ях - із ґрунтових могил, обкладених кругляком.

Поясна пряжка у вигляді конячки. Бронза. Довжина 12,9 см. Рельєфні фігурки конячок, що скачуть, служили поясними пряжками (на зворотному боці є гачки). Тваринний стиль кобанскої культури. Коник зберігає відчуття стрімкого бігує. Знаходиться у Ермітажі, Санкт-Петербург.

Інвентар: зброя (кинджали), кінська збруя, різні прикраси, бронзові посудини.

Пам'ятники Кобанської культури рясніють шедеврами прикладного мистецтва і є найважливішими джерелами для вивчення культури далеких предків багатьох народів Північного Кавказу.

Кобанську культуру характеризує високий рівень розвитку скотарсько-землеробських племен, наявність високорозвиненої металургії міді й широких міжплемінних зв'язків зі Скитією, Закавказзям, Передньою Азією.

Виділено 3 локальних варіанти й визначено 3 етапи її розвитку.

• Пізній етап ( 700-300 рр. до РХ ) відрізняється перевагою залізних виробів і впровадженням предметів скіфського типу.

Східну частину культури відносять до пра-чеченців, центральну - до пра-інгушів. Мова племен культури, можливо, належала до нахської групи (інгушська, чеченська).