Козак Едвард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Е́двард Коза́к (псевд. Еко, Мамай, Майк Чічка, *21 січня 1902, Гірне — карикатурист, гуморист і маляр.

В с. Гірне на Стрийщині в селянській родині народився Едвард Козак (псевд. Еко, Мамай, Майк Чічка), карикатурист, гуморист і маляр. Навчався в мистецьких школах Відня і Любліна. Виборював волю України в лавах УСС.

З 1927 навчається в мистецькій школі О. Новаківського. Публікує карикатури в сатирично-гумористичному журналі «Зиз» (1926—1933) та «Комар», ілюструє усі видання Тиктора у Львові (1933—1939), розробляє малюнки журнальних обкладинок, малює олійні етюди та картини, бере участь у виставках АНУМ. Надзвичайно влучними були його карикатури на трагічну ситуацію в радянській Україні та на сталінські репресії, уникнути яких вдалось виїхавши у 1939 разом з сім'єю до Кракова.

З 1944 на еміґрації очолює спілку образотворчих митців у таборах для переселенців, а в 1951 переїжджає до США (м. Воррен, штат Мічіган), де працює в церковному мистецтві, ілюструє казки для телебачення, оформляє книжки та часописи, видає власний журнал сатири та гумору «Лис Микита», утримує власне видавництво з такою ж назвою, пише сатиричні та гумористичні оповідання. Сини Юрій та Ярема також пішли батьковими стопами і є відомими у США художниками. Е. Козак знаний головно як художник-карикатурист, де його талант розкрився найбільш повно. Та якби йому довелось творити в інших сферах духовного життя то він мабуть досягнув би не менших вершин про що свідчать його поетичні спроби.

Люлі, люлі, спи, мій сину, -
Свище вітер без упину,
Й попід вікна там-назад
Блудить-мудрить листопад.

Та головку наклоняє,
Одну думку він думає:
Про роки оті минулі,
Як збивали листя кулі.

Про велику ясну днину -
Люлі, люлі, спи, мій сину.
Другу думу як думає,
У віконця заглядає,

Щоб ти, сину, дужий ріс,
Понад шаблю, понад кріс,
Щоб із ним у поле злинув -
Люлі, люлі, спи, мій сину.