Кошиць Олександр Антонович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кошиць Олександр Антонович (12 вересня 1875 - 21 вересня 1944) — український диригент, композитор і етнограф.
Закінчив Київську Духовну Академію і Музичну школу Лисенка. В 1918 став співорганізатором Української республіканської капели, з якою відбув концертову подорож по західній Європі й Америці (1919-1924). В 1926 поселився в Нью-Йорку, працював в Америці й Канаді над вихованням нових диригентів. Написав церковні твори (5 літургій, окремі співи), переробив багато народних пісень.
На Україні Кошиць вшановується за вклад у розвиток національної культури та за її принесення за кордон. Шанувальники його творчості вважали його генієм як за життя, так і донині. Декотрі історики та мистецтвознавці Черкащини вважають, що їхня земля дала світові дві неповторні особистості — Шевченка та Кошиця.
На Батьківщині було видано його праці — «Спогади» та «З піснею через світ». Готується до друку книжка Михайла Головащенка «Феномен Олександра Кошиця»[Джерело?], відкрито меморіальну стеллу у с. Тарасівці, що на Черкащині та музей О.Кошиця в СШ № 296 м. Києва.
[ред.] Успіх та життя за кордоном
В 1919 році Симон Петлюра приймає рішення про створення хорової капели, запрошує на керівника Олександра Антоновича Кошиця, котрий тоді жив і працював у Києві. Згодом голова Директорії відряджає капелу у закордонне турне з єдиною метою – оповістити світ про Україну.[Джерело?]
Величезний успіх хор Кошиця мав майже у всіх столицях Європи.[Джерело?] Йому аплодували Чехословаччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Голландія, Англія, Німеччина, Польща, Іспанія. В 1922 О.Кошиць із своїм хором їде в турне до Америки, де має ще більший успіх, ніж в Європі. Український хор, який очолює Кошиць, завойовує грандіозну славу в США, Південній Америці, Аргентині, Уругваю, Бразилії. З великим успіхом він концертує (1923-1924) по Канаді, Каліфорнії, Кубі, Флориді.
Красномовні відгуки в пресі: «Українці прийшли і перемогли», «Олександр Кошиць є одним із найкращих європейських диригентів».[Джерело?]
Професор Паризької консерваторії Вонкен писав: «Я на старість перед смертю побував в раю». Але повернутись Кошиць на Україну не зміг. Виїзд посланникові Петлюри було заборонено.
Попри тріумфи в Європі, США, Мексиці, Кубі, Бразилії, Канаді, Кошиця все частіше мучила нестерпна ностальгія, тривожила звістка з батьківщини. Своїм друзям Беневським писав: «Єдина моя надія, що держить мене на землі і дає сили жити, – це бути перед смертю дома, побачити милих друзів, мій дорогий Київ, мою Україну». На жаль, чи на щастя, бюрократична система узгоджень розтягувала такі процедури на роки. Востаннє в 1928 прийнято повідомлення до Парижу, що його кандидатура на повернення в Україну не затверджена. Кошиць болісно прийняв цей удар. Вже пізніше, у Вінніпезі упорядкував щоденникові записи, видрукувані посмертно («З піснею через світ») та написав «Спогади», інтенсивно працював над репертуаром віршового звукозапису.
Тяжку втрату Олександру Кошицю приніс 1943 рік: під час авіаційних випробувань загинув його син Дмитро. В листі до П. Маценка Кошиць сформулював декілька підсумків свого життя: попри усі спокуси, які траплялись йому в житті, він не зійшов з українського шляху і гідно проніс «найтяжчий в світі український хрест».
21 вересня 1944 Кошиця не стало. Поховано у Вінніпезі, Канада.
[ред.] Пам'ять на Батьківщині
Але, на щастя, часи змінюються, й уславлене по цілім світові ім'я Олександра Кошиця повертається до рідного краю.
Глибоко шанують пам'ять О.Кошиця в Богуславі. Хорова капела Богуславського педагогічного училища, якою протягом чверті століття керує відомий майстер, Заслужений діяч мистецтв України Олексій Юзефович, носить ім'я Олександра Кошиця.[Джерело?]
Капела – лауреат двох Всеукраїнських конкурсів хорового мистецтва ім. Леонтовича, міжнародних фестивалів української духової музики. В своєму репертуарі широко популяризує невмирущі твори Олександра Кошиця.
В Богуславі, де вчився Кошиць, Києві та Каневі є вулиці, що носять його ім'я.
Нещодавно за підтримки Дарницької у м. Києві райдержадміністрації на чолі з головою М.П. Кирилюком був відкритий єдиний в Україні музей Олександра Кошиця в приміщені школи №296, яка розташована на вулиці , що носить ім’я талановитого музиканта. «Відкриття шкільного музею – подія державної ваги, – сказав голова держадміністрації Микола Кирилюк. – І нам удвічі приємніше, що це перший музей, перша наша ластівка в Україні. Тепер усі бажаючі, хто цікавиться історією України та її столиці, зможуть дізнатися, ім'я якого великого українця має одна з вулиць нашого району!»
Матеріали для експозиції надійшли від нащадків роду Кошиців, які проживають в Києві, Боярці, від знаних в Україні мистецтвознавців – М.Головащенка та Л. Пархоменка, від хору ім. О. Кошиця Богуславського коледжу, від хору ім. О. Кошиця з м. Вінніпега (Канада) із села Тарасівки, де мешкала сім'я Кошиців, з музею Богдана Лепкого, що в Бережани Тернопільської обл. та ін.
У школі працює гурток юних краєзнавців під керівництвом досвідченого вчителя історії Г.Ф. Зорівчак, налагоджено зв'язки з державними музеями Києва, Канева, Богуслава, м. Бережани Тернопільської обл. учнями сш №124 м.Москви та з шкільними краєзнавцями с. Тарасівки Черкаської області.
В музеї проводяться екскурсії, творчі вечори, зустрічі з дослідниками творчості О.Кошиця, музикознавцям, нащадками давнього роду Кошиців.
Створення музею сприяє пропагуванню культури рідного краю, дає багатий матеріал для розвитку національної самосвідомості підростаючого покоління.
Хочеться вірити, що музей стане згодом значним осередком культури і буде сприяти поверненню спадщини великих українців. Тепер учні часто слухають хорові твори великого композитора у виконанні хору ім. Кошиця Богуславського педколеджу камерного ансамблю «Канон із Черкас, хору «Вирлиця» з Києва.
В рамках Урядової програми Року України в Російській Федерації делегація від музею побувала на Третьому Всеукраїнському фестивалі – конкурсі українських хорових колективів ім. Кошиця, який проходив в Москві.
Делегація привезла багато унікальних матеріалів для поповнення музею.
З нагоди відзначення знаменної дати в Києві організовується проведення фестивалю – конкурсу ім. Кошиця українських хорових колективів за сприянням Міністра культури України, та за ініціативою завідуючого кафедрою хорового дерегування Держаної Музичної Академії – А.П. Лащенка.
На вулиці, яка носить ім'я О.Кошиця, буде відкрито пам'ятний бюст композитору за сприянням Дарницької у м.Києві держадміністрації. Відкриття пам'ятника Олександру Кошицю та проведення Всеукраїнського фестивалю – конкурсу хорових колективів стане гідним внеском у відродженні славного імені видатного українського композитора, збереження його духовної спадщини та збагаченню культури українського народу.
