Кумейківська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

КУМÉЙКІВСЬКИЙ БІЙ 1637 р. – бій між селянсько-козацьким військом і польсько-шляхетським військом під с. Кумейками (Черкаського району Черкаської обл.).

У травні 1637 р. на Правобережній Україні вибухнуло антифеодальне повстання під проводом Павлюка проти польсько-шляхетського гніту, яке згодом охопило і значну частину Лівобережної України. Однак лише восени 1637 р. польсько-шляхетський уряд зміг зібрати проти повстанців військові сили, доручивши командування ними польному гетьманові М.Потоцькому. Вирішальний бій відбувся під с. Кумейками. На світанку 6.(16).ХІІ. повсталі на чолі з Павлюком та К.Скиданом, вишикувавши 6 лав, розгорнули наступ на позиції польсько-шляхетського війська. Але біля ворожого табору вони натрапили на непрохідне болото. Коли за наказом Павлюка повстанське військо відступило і опинилось на рівному місці, на нього зненацька напала польська кіннота. Повсталі встигли нашвидку оточити себе возами в 6 рядів, однак їм не вистачило часу збудувати укріплений табір. Тричі вони відбивали штурми польської кінноти, яку підтримували піхота й артилерія. Тільки за 4-м разом одному з польських загонів удалося вдертися у повстанський табір, підпалити вози з сіном і порохом. Увечері Павлюк і Скидан з невеликими силами відступили з табору на Чигирин, щоб зібрати підкріплення. Керівництво повстанським військом очолив Д.Гуня. Бій точився до пізньої ночі. На світанку Гуня вивів повстанців з оточення і відступив до Боровиці (нині село Чигиринського району Черкаської обл.), де з’єднався з загоном Павлюка. 10.(20).ХІІ.1637 р. польсько-шляхетське військо підійшло до Боровиці. Не маючи надії зломити опір повстанців силою зброї, М.Потоцький запропонував переговори, під час яких Павлюка віроломно схопили і згодом стратили.