Кішка Петро Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кішка Петро Маркович (1828 - 1 лютого 1882) - легендарний матрос

Народився в 1828 році в селі Ометинцях тодішнього Гайсинського повіту Подільської губернії, нині це Немирівський район Вінницької області в родині українського селянина–кріпака.

В дитинстві малий Петро полюбляв слухати розповіді дідів про запорізьку старовину, про славне минуле рідної України і мріяв бути схожим на тих хоробрих лицарів — запорожців.

16 травня 1849 року власник села і тамтешніх кріпаків пан Казимір Яловицький, котрий мешкав головним чином в Петербурзі й Варшаві, запідозривши Петра Кішку в зв’язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, віддав його в рекрути. 20 серпня (1 вересня) того ж року Петро Кішка прибув до Севастополя Тут його було зараховано матросом до 30 флотського екіпажу Спочатку він плавав на різних військових кораблях, а коли в 1854 році почалась облога Севастополя, Кішка був призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського. Батарея була розташована між 3-м і 4-м бастіонами внизу, тобто між Бамборською висотою і Бульварною гіркою в кінці Південної бухти, що в районі нинішнього залізничного вокзалу.

Брав участь в 18 вилазках в тил ворога і часто діяв сам - майже щоночі ходив у секрети і повертався з полоненими і важливими відомостями про ворога. Про нього в Севастополі казали, що це той Кішка, що ночами ловив французьких та англійських мишей. Він двічі був поранений, підвищений в чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія четвертого ступеню, а також двома медалями - срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам’ять про Кримську війну.

Повернувшись до рідного села, матері Кішка в живих вже не застав. Землі родина не мала, і Петро став чумакувати. Кілька разів їздив по сіль до Одеси, Миколаєва, Херсона, працював у лісництві. В 1863 році його знову взяли на службу, на цей раз на Балтійський флот. Опинившись в Петербурзі, Кішка прийшов до одного з чільних учасників оборони Севастополя генерал-лейтенанта Степана Олександровича Хрульова, що мешкав там на той час. Він розповів йому, що ще двічі був представлений до нагороди в Севастополі, але подання десь «загубились». Хрульов написав від себе по інстанції, і в грудні 1863 року Кішка отримав золотий Георгіївський хрест другого ступеню. Він прослужив ще чотири роки. Повернувшись знову додому, одружився і останні роки свого життя провів у рідному селі, отримуючи невелику пенсію. Прожив Кішка лише 54 роки, помер 1 лютого 1882 року і був похований на батьківщині.

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.