Леонтович Володимир Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Володимир Миколайович Леонтович | |
| Дата народження: | 5 серпня 1866 |
|---|---|
| Місце народження: | хут. Оріхівщина |
| Дата смерті: | 10 грудня 1933 |
| Місце смерті: | Прага |
| Рід діяльності: | * |
Володи́мир Микола́йович Леонто́вич (1866—1933) — український громадський діяч, підприємець і письменник.
До революції — земський діяч на Полтавщині, член Старої Громади і ТУП.
У 1917 р.- член Центральної Ради, в період гетьманату — міністр земельних справ у кабінеті Лизогуба.
З 1919 р.- в еміграції.
Леонтович Володимир Миколайович (5 серпня 1866, хут. Оріхівщина Лубенського пов. Полтавської губ. — †10 грудня 1933, Прага) — український громадсько-політичний діяч, письменник і меценат, за фахом — правник. За материнською лінією належав до французького роду Альбрандів, який оселився в Україні за часів Великої французької революції. З 1906 р. — один з видавців (разом із В.Симиренком та Є.Чикаленком) першої щоденної української газети «Громадська думка», згодом — «Рада». У 1917 р. — один із засновників Української Центральної ради. У 1918 р. — міністр земельних справ Української Держави, спільно з Є.Чикаленком розробив проект земельної реформи, який сучасники вважали одним з найдемократичніших у світі. В еміграції жив у Болгарії та ЧСР.
