Лінтур Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лінтур Петро Васильович (1909-1969) – український фольклорист і літературознавець. Народився 4 травня 1909 р. в с. Горонда Мукачівського району Закарпатської обл. в селянській родині. У 1937 р. закінчив Празький університет. Працював викладачем історії та літератури у Хустській гімназії, де організував літературний гурток. Разом з учнями Л. працював над зібранням і опрацюванням фольклору Закарпаття. З 1944 р. Л. – заступник голови Народної Ради Закарпатської України і директор гімназії в Хусті. З 1953 – доцент Ужгородського університету. Зусиллями Л. були введені до наукового обігу і стали доступними широкому колові читачів сотні казок, легенд та балад Закарпаття та інших регіонів України. Зібрані пам’ятки усної народної творчості публікувалися Л. в збірниках “Народні балади Закарпаття” (1959), “Казки зелених гір” (1966), “Три золоті слова” (1968), “Дідо-Всевідо”(1969). Особливої популярності набув збірник “Закарпатські казки Андрія Калина” (1955 р.). Він вміщував сорок народних казок, записаних Л. Книга отримала чимало схвальних відгуків. Згодом її було перекладено російською та чеською мовами. Збірники “Казки одного села” (1979) та “Зачаровані казкою” (1984) вийшли по смерті ученого. Л. належить чимало статей присвячених проблемам зародження жанру народних балад, побутування казкового епосу, українсько-російським літературним зв’язкам, паралелям в усній народній творчості українців та інших слов’янських народів. Помер Л. 03.02.1969 р. в м. Ужгороді. Основна заслуга Л. полягає в тому, що ученому вдалося зібрати, вивчити і опублікувати безцінну фольклорну спадщину українського Закарпаття.

Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури, веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх.