Літійорганічні сполуки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Літійорганічні сполуки характеризуються наявністю дуже полярного вуглець-літієвого зв'язку, що обумовлює як їх високу нуклеофільність, а також їх високі основні властивості. Самозаймаються при контакті з повітрям, бурхливо взаємодіють зі сполуками, що мають активний водень. Переважна більшість літійорганічних сполук добре розчинна у вуглеводнях, за винятком метиллітію (CH3Li) та феніллітію (C6H5Li). Вуглеводневі розчини літійорганічних сполук досить безпечні у користуванні - при контакті з повітрям вони без спалаху швидко окиснюються до відповідних алкоксидів літію. Отримують літійорганічні сполуки реакцією металічного літію (вміст 0.5 – 2 % натрію важливий для високого виходу) з галогенпохідними вуглеводнів за рівнянням:
R-X + 2Li → R-Li + LiX (X - галоген)
Реакцію проводять зазвичай в інертному розчиннику в середовищі азоту або аргону для запобігання взаємодії літійорганічної сполуки з атмосферним киснем та вологою. Алкіллітієві похідні є олігомерними сполуками (тетрамери або гексамери), з переважно ковалентним вуглець-літієвим зв'язком.
