Майборода Георгій Ілларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Георгій Ілларіонович Ма́йборода (18 листопада 1913, хутор Пелеховщина Полтавської області - 1993) український радянський композитор. Народний артист СРСР (1960), депутат Верховної Ради УРСР 7-9 скликань, брат композитора Платона Майбороди.

В 1936 закінчив Київське музичне училище, в 1941 - Київську консерваторію по класу композиції у Л.Н. Ревуцького, в 1949 під його керівництвом - аспірантуру. В 1952-58 викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни. В 1962-67 - секретар Спілки композиторів УРСР 1967-69 - голова правління СК УРСР. Г.Майборода вніс значний внесок у розвиток української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займає поезія українських поетів - Т.Шевченка та І.Франка та інших.

[ред.] Твори

Опери Мілана (1957) Арсенал (1960) Тарас Шевченко (1964) Ярослав Мудрий (1975) Для солістів, хору і оркестру Кантата "Дружба народів" (1948) Вокально-симфонічна поема "Запорожці" (1954)

Для оркестру 3 симфонії (1940, 1952, 1976) Симфонічна поема "Лілея" (1939, за мотивами Т.Шевченка) Симфонічна поема "Каменярі (1941, за мотивами І.Франка) Гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952) Сюїти із музики к трагедії Шекспіра "Король Лір" (1959) Концерт для голосу з оркестром (1969)

Хори на слова В.Сосюри та М.Рильського Романси Пісні Обробки народних пісень Музика до драм. спектаклів, фільмів

Джерело:Музична енциклопедія, М., 1973—82

[ред.] Література

• Гордійчук М., Георгій Ілларіонович Майборода, Київ, 1963
• Зінкевич О.С., Георгій Майборода, Київ 1973