Мандевіль Бернард
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бернард де Мандевіль ( нар. 19 січня 1670 , помер 21 січня 1733), філософ, економіст, політичний мислитель і сатирик. Народився в Нідерландах, але більшу частину життя прожив в Англії. Відомий через свою "Байку про бджіл", в якій доводив, що моральні вади служать мотором суспільного розвитку.
Зміст |
[ред.] Біографія
Мандевіль народився 1670 року, недалеко від Роттердаму в Нідерландах. Його батько був знаним лікарем. Бернард вчився в школі яку колись заснував Еразм Роттердамський. Дуже рано почав публікувати власні медичні праці: Oratio scholastica de medicina (1685), і у 1689 тези:De brutorum operationibus, у якій відстоював картезіанські погляди про автоматизм у тварин. У 1691 отримав диплом лікаря і науковий ступінь. Емігрував у Британію, швидко вивчив англійську мову, причому так добре, що небагато хто здогадувався, що він голландець. Слід відзначити, що батько Бернарда втік з Ротердаму в 1690 оскільки був втягнутий в податкові афери нідерландського політика Костермана. Бернард міг мати відношення до афери, що могло стати причиною еміграції. В Англії Мандевіля високо цінили як практикуючого лікаря, а його публікації добре оплачувались. Мандевіль помер у 1733 року у Лондоні.
[ред.] Байка про бджіл
В сатиричній байці «Ремствуючий вулик, або шахраї, що стали чесними» (The Grumbling Hive: Or knaves turn’d honest, 1705), в наступних перевиданнях виходила під назвою «Байка про бджіл, або приватні пороки — суспільні вигоди» (The Fable of the Bees: Or private vices, publick benefits, 1714). У художній формі Мандевіль висловив ідею, що особисті моральні недоліки людей можуть призводити до суспільного блага, і наспаки моральні чесноти вести до економічного занепаду і зубожіння. У сатирі описувався вулик, де бджоли усунули зло, після чого виявилося, що разом з моральними пороками зник і добробут. Поки бджоли грішили, вулик процвітав; звернувшись до морільної чесноти, вулик зубожів. Мандевіль демонструє оманливість традиційної шкали цінностей, що начебто корисливість погана, а самопожертвування добродійне. Гординя, егоїзм і користолюбство суть моральні пороки, а проте, як показує Мандевіль, саме на них заснований економічний добробут і розвиток суспільства. Добробут суспільства тим вищий чим менше в йго діяльність втручаються влада і добродійні організації, особливо з метою покаращити моральні якості жителів.
Величезну популярність "Байка про бджіл" здобула після рішення суду присяжних в Мідлсексі, що засудив її у 1723 як небезпечну для суспільного спокою і "аморальну". З цього навколо твору розгорнулась колосальна полеміка, яка йшла аж до самої смерті письменника. Інтерес до "Байки" був величезний - одне за одним виходили нові видання книги. У 1729 році з'явився другий том "Байки". В 1734 обидва томи були перевидані. На протязі XVIII сторіччя "Байка" перевидавалась більше десяти разів.
[ред.] Моральні вади - благо суспільства
Мандевіль був предтечею пізнішої економічної теорії «laissez-faire», тобто принципу необмеженої свободи підприємництва. Так як згодом Адам Сміт Мандевіль був переконаний, що дії окремих індивідів призводять до блага суспілсьства. Однак, Сміт був преконаний в доброчинності, цнотливості і моральності індивідуального егоїстичного інтересу ("virtuous self-interest") , який зрештою призводить до суспільної співпраці. Мандевіль був переконаний, що власне моральн вади і недоліки стимулюють до розвитку соціальну систему. Мандевіл доводив, що у світі де доміную раціональні і емоціні начала, останні можуть служити першому, і емоції не є чмось однозначно негативним оскільки призводять до суспільного блага.
У Байці про бджіл Мандевіль показує, що втрата любові до самого себе чи егоїзму фактично дорівнює суспільному маразму і апатії. Демонстрування моральних доброчинностей і цноти не приносить суспільству нічого позитивного, а тільки відвертає увагу від недоліків які можна використати. Мандевіль був переконаний, що "виключно добропорядність не може зробити народи процвітаючими, хто хотів би відродити золотий вік, повинен бути готовим, що всі не тільки стануть чесними, але і будуть харчуватись жолудями". Мандевіль підводить читача до парадоксальної думки, що особисті моральні вади, можуть бути рушієм суспільного розвитку.
[ред.] Розподіл праці
Мандевіль, був першим мислителем, которий вжив поняття "розподіл праці" (Division of labour), тим сами готуючи ґрунт для економічних теорій Адама Сміта.
[ред.] Вплив
Мандевіль один з найоригінальніших британських мислителів XVIII сторіччя. Його твори мали значний вплив на Девіда Юма, а пізніше на творця теорії утилітаризму Джеремі Бентама.
[ред.] Твори
- Typhon: a Burlesque Poem (1704)
- Aesop Dress'd, or a Collection of Fables writ in Familiar Verse (1704)
- The Planter's Charity (1704)
- The Virgin Unmasked (1709, 1724, 1731, 1742), про темні сторони людської природи.
- Treatise of the Hypochondriack and Hysterick Passions (1711, 1715, 1730) , (Мандевіль аналізує медичні методи які пропагував Джон Локк)
- The Fable of the Bees (1714)
- Free Thoughts on Religion (1720)
- A Modest Defence of Publick Stews (1724)
- An Enquiry into the Causes of the Frequent Executions at Tyburn (1725)
- The Origin of Honour and the Usefulness of Christianity in War (1732).
[ред.] Література
- Мандевиль Бернард, Басня о пчелах. -М., "Мысль", 1974
- Leslie Stephen, English Thought in the Eighteenth Century
- Alexander Bain, Moral Science
- JM Robertson, Pioneer Humanists (1907)
- P Sakmann, Bernard de Mandeville und die Bienenfabel-Controverse (Freiburg, 1897)
- Mandeville, Bernard. Fable of the Bees.
[ред.] Лінки
- Деякі книги Мандевіля: manybooks.net
- Project Bernard Mandeville - (голландською)
- Summary of his life. Поема The Grumbling Hive 1705 року.
- Entry in the Literary Encyclopedia
- min: History of Vegetarianism
- [1]
- [2] The Fable of the Bees
- [3] Текст The Fable of the Bees і ессе Мандевіля: 'Moral Virtue'.
