Маркевич Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Маркевич Микола Андрійович (7 лютого (26 січня) 1804 р. - 21 (9) червня 1860 р.) - український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор

Народився у селі Дунайці (тепер Глухівського району Сумської області). В сім'ї небагатого поміщика, родовід якого бере початок з вищої гетьманської адміністрації XVII ст. 1804-1809 жив у діда в с. Полошках (нині Глухівського району), у прабабки і тітки в с. Дунаєць, з 1809 -в Сокиринцях, потім (до 1814) - в Рудівці (нині відповідно Срібнянський і Прилуцький райони Чернігівської обл.).

З 1814 навчався в приватній школі П. П. Білецького-Носенка, 1817-1820 - в Благородному пансіоні при Петербурзькому пед. інституті. У Петербурзі входив до кола О. С. Пушкіна, І.І. Пущина, В. К. Кюхельбекера, А. А. Дельвіга, Ф. М. Глінки, К. Ф. Рилєєва, О. О. Бестужева. З 1820 - на військ, службі. На поч. 1821 відвідав Каменку - центр зустрічей учасників Південного таємного т-ва. 1824 вийшов у відставку в чині поручика, повернувся до свого маєтку на Україну, яку, за винятком поїздки 1829 до Москви, вже не залишав до кінця життя.

Навчався в пансіоні Головного педагогічного інституту у Петербурзі.

Був знайомий з декабристами (зокрема, К.Рилєєвим), Т.Шевченком, О.Пушкіним.

1831 року видав у Москві поетичну збірку “Українські мелодії”, присвячену минулому України.

1847 року поклав на музику вірш Т.Шевченка Нащо мені чорні брови.

Т.Шевченко присвятив Миколі Маркевичу вірш Бандуристе, друже сизий.

[ред.] Історичні праці

Автор “Історії Малоросії” (тт. 1-5, 1842-1843), в якій викладається історія України з найдавніших часів до кінця 18 століття.

Головним джерелом для написання твору стала “Історія Русів” та праці М. і Д. Бантиш-Каменських.

Перші два томи не мають наукової цінності; 3-5 томи, які містять документальні додатки, примітки, опис джерел, списки генеральної старшини та вищого духовенства, хронологічні таблиці, зберігають певне довідкове значення.

З інших історичних розвідок найвідоміші:

• Мазепа (1841)
• Гетьманство Барабаша (1841)
• Про перших гетьманів Малоросійських (1848)
• Про козаків (1858)

Науковий інтерес становить зібрана Миколою Андрійовичем колекція документів з історії України 17-18 ст. (зберігається в Москві).

[ред.] Етнографічні праці

• “Збірник малоросійських пісень” (1840)
• “Південноруські пісні” (1857)
• “Звичаї, повір'я, кухня та напої сучасних малоросіян” (1860)

[ред.] Діти

Маркевич Андрій Миколайович (1830-1907) - син від шлюбу з Уляною Олександрівною Ракович (1809-1893).