Меритократія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Меритокрáтія (букв. «влада гідних», від лат. meritus — гідний і грец. κρατος — влада, правління) — принцип управління, згідно з яким керівні пости повинні займати найздібніші люди, незалежно від їх соціального і економічного походження. Використовується переважно в двох значеннях. Перше значення терміну припускає створення початкових умов для об'єктивно обдарованих і працелюбних людей, щоб вони в майбутньому мали шанс зайняти високе суспільне становище в умовах вільної конкуренції. Друге значення відповідає системі, в якій керівники призначаються з числа спеціально опікуваних талантів.
Термін вперше використаний (принизливо) англійським соціологом Майклом Янгом в антиутопії «Схід меритократії» (1958 р.), в якій описується футуристичне суспільство, де суспільна позиція визначається коефіцієнтом інтелекту (IQ). В книзі така система приводить до революції, під час якої маси скидають гордовиту і відірвану від народу еліту.
